41. Система вправ для навчання аудіювання

Існує 2 підсистеми вправ: 1)Вправи для формування мовленнєвих навичок аудіювання2)Вправи для розвитку вмінь аудіюванняМета вправ І підсистеми сформувати в учнів слухові, лексичні та граматичні навички аудіювання. До вправ входять не комунікативні та умовно-комунікативні рецептивні вправи. Вправи на розвиток грам, лекс, фонет. навичок аудіювання:

• Вправи на диференціацію паронімів

Coach-couch, his-he’s, no-now, people-pupil..

• Вправи на розуміння фраз з незнайомими лекс. одиницями та граматичними структурами.

• Вправи на диференціацію звукової форми слова та його розуміння.

Учні показують за допомогою карток чи є приголосний звук у наведених словах глухим\дзвінким, голосний – відкритим\закритим.

Code-coat, wrote, road

Вправи, спрямовані на розвиток мовленнєвих механізмів аудіювання:

• На розвиток імовірного прогнозування:

Послухайте загадку, і відгадайте

Послухайте початок розповіді, і визначіть про що вона.

• На розвиток уваги:

Послухайте слово, сполучення, фразу і повторіть.

Послухайте слова і повторіть ті, що відносяться до даної теми

Послухайте і повторіть за диктором фрази

• На розвиток механізму осмислення:

Послухайте репліки з діалогу, і скажіть хто його веде

Послухайте речення, і скажіть де та коли відбувається подія

42. Етапи навчання аудіювання

• Етап навчання аудіювання на рівні фрази передбачає дії, спрямовані на:

розуміння повідомлень даного рівня, побудованих на знайомому матеріалі;

реакція на почуте - невербальна (дії, символи і т.д.);розуміння повідомлення з незнайомим мовним матеріалом; реакція на почуте

- вербальна (з допомогою засвоєних мовленнєвих зразків, що відповідають

темі чи ситуації);розпізнавання початку повідомлення і його завершення.

• Етап навчання аудіювання на понадфразовому рівні передбачає дії, що

забезпечують: розуміння монологічного повідомлення даного рівня, побудованого на

повністю знайомому матеріалі; реакція на почуте - невербальна або

коротка вербальна;розуміння мікродіалогів з наступним визначенням характеру взаємодії партнерів шляхом віднесення сприйнятого діалогу до одного з відомих

учням комунікативних (структурно-функціональних) типів мікродіалогів:

діалогу-обміну думками, діалогу-волевиявлення, ритуалізованого діалогу.

• Етап навчання аудіювання на рівні цілого тексту передбачає дії, за

допомогою яких досягається:

розуміння зв'язного (монологічного) мовлення, побудованого па

повністю знайомому матеріалі, шляхом членування тексту на смислові

частини або виділення інформаційних точок; реакція на почуте -

невербальна (дії, символи і т.і.);розуміння повідомлення з незнайомим мовним матеріалом; реакція на почуте- невербальна або вербальна як у процесі слухання, так і після нього;розуміння зв'язного тексту, побудованого тільки на знайомому матеріалі,але такого, що передбачає антиципацію змісту повідомлення по його

заголовку, придумування іншого заголовку чи вибір із даних "готових"

заголовків найбільш прийнятного, вибір із даних після тексту речень, що

відповідають або не відповідають його змісту і т.п.;

43. Х-ка говоріння як виду МД

Говоріння забезпечує усне спілкування іноземною мовою в діалогічній формі (паралельно з аудіюванням) і в монологічній формі. Воно спрямоване до однієї особи або до необмеженої кількості осіб. Як і будь-яка інша діяльність акт говоріння завжди має певну мету, мотив, в основі якого лежить потреба; предмет — думки того, хто говорить; продукт — висловлювання (діалог або монолог) і результат, який може виражатися у вербальній або невербальній реакції на висловлювання.

Процес породження усного висловлювання супроводжується слуховим контролем, завдяки чому постійно здійснюється зворотний зв'язок, що приводить висловлювання у відповідність до задуму.

Спілкуючись рідною мовою, мовець думає лише про те, що сказати і в якій послідовності. Ці дії знаходяться на рівні свідомої провідної діяльності. Окремі «рації процесу породження мовленнєвого висловлювання непомітні, оскільки за вони повністю автоматизовані і здійснюються миттєво. При говорінні іноземною мовою (за умови недостатнього рівня володіння нею) ці операції стають помітними через відсутність міцних зв'язків між мовленнєвим задумом та мовними засобами його вираження, які існують у носіїв мови. Тому умовою здійснення діяльності говоріння є наявність мовленнєвих автоматизмів, або мовленнєвих навичок: граматичних, лексичних, вимовних (артикуляційних та інтонаційних). Вказані навички в сукупності складають операційний рівень говоріння як уміння. Уміння має свої власні якості: цілеспрямованість, продуктивність, самостійність, динамічність, інтегрованість.

Продуктивність стосується як змісту, так і форми висловлювання. З точки зору змісту — це багатство фактів, відомостей, думок, потрібних для досягнення поставленої мети. Стосовно форми продуктивність визначається кількістю нових комбінацій засвоєного матеріалу: чим менше у висловлюванні заученого, тим вища його продуктивність.