12. Виховання особистості в колективі

Термін «колектив» походить від латинського collectives – збірний. Він означає соціальну групу, об’єднану на основі суспільно значимих цілей, загальних ціннісних орієнтацій і спільної діяльності. У реальному житті існують різні колективи: навчальні, виробничі, студентські, спортивні та інші. Колективи можуть бути одновікові та різновікові, первинні (клас, студентська група) і загальні, які об’єднують декілька первинних колективів (наприклад, загальношкільний колектив).

Колектив – це динамічна соціальна система. У залежності від рівня розвитку розрізняють колектив, що перебуває у процесі свого становлення (наприклад, дитячий колектив) і сформований “зрілий” колектив, тобто колектив з відпрацьованою системою суспільно значимих цілей, чіткою структурою ділових стосунків і форм спільної діяльності, органами самоуправління (наприклад, виробничий колектив, бригади, цеховий колектив та ін.).

Сучасний виховний процес в освітніх закладах різного типу і рівня (дитячий садок, школа, ліцей) орієнтований на цінності гуманізму, співпраці, творчої взаємодії, свободи і відповідальності у вихованні дитини.

Засобом здійснення цих ціннісних орієнтацій стає дитячий колектив як соціальна спільність, що об’єднує дітей спільними цілями, загальною діяльністю і переживаннями.

У колективі дитина входить у широку систему стосунків. Взаємодія дітей розгортається на інформаційному, діяльнісному та емоціональному рівнях.

Інформаційний рівень передбачає взаємодію дітей у процесі обміну інформацією, обговоренні проблем, що виникають, спільному пошуку рішень, прогнозуванні і плануванні майбутнього. На діяльнісному рівні взаємодія в колективі розгортається як співпраця дітей в різних видах колективної діяльності за інтересами, у розробці та практичній реалізації спільних проектів, у коректуванні дій, спрямованих на досягнення загальних цілей. Емоціональний рівень ввзаємодії в колективі відображає домінуючі емоціональні стани дітей, їх спільні переживання, стосунки симпатій чи антипатій між членами колективу, гуманістичні та суспільно значимі мотиви.

Здійснюючи керівництво дитячим колективом, педагог завжди розв’язує двоєдине завдання – сприяє розвитку мотивів єднання і згуртування дітей в колективі та створює умови для реалізації індивідуальності й творчої самобутності кожної особистості. Ініціатива, творча позиція особистості, зростання самостійності і самоуправління дітей, ціннісний зміст їх спільної діяльності є індикаторами виховного потенціалу дитячого колективу.

13. Моральнета патріотичне виховання

Мораль – це система цінностей, принципів та норм поведінки, що регулює відносини між людьми на гуманістичній основі. Моральне виховання – це цілеспрямований процес формування гуманістичної свідомості, а також правил і норм поведінки школярів.

Завдання морального виховання

1. формування моральної свідомості (почуття, ідеали)

2. формування системи моральних відносин (відношення до самого себе, до людей, до Батьківщини, до природи тощо)

3. формування звичок і норм суспільно прийнятої поведінки

4. формування моральних мотивів, що керують поведінкою людини.

Моральне виховання здійснюється у 4 етапи. При цьому першому етапу відповідає перше завдання, другому – друге. Третє завдання відрізняється від четвертого за такими параметрами: виконуючи третє завдання, учитель формує в дітей норми і звички поведінки. При цьому він сам контролює їх. Реалізація ж четвертого завдання вважає вже не контроль з боку вчителя, а самоконтроль поведінки учнями.

Методи здійснення морального виховання

1. щоденні бесіди з учнями про правила поведінки

2. регулярне проведення батьківських зборів, обговорення тем, що пов’язані з моральним вихованням (класний керівник має домогтися, щоб на батьківських зборах було не менш ніж 80% батьків, інакше їх проведення просто даремне. Батьківські збори доцільно проводити спочатку навчального року та наприкінці кожної чверті),

3. індивідуальна робота з такими дітьми та їхніми батьками. Робота має проводитися у 2х площинах тому і завдання 2:

• керувати поведінку тяжких учнів

• відгородити інших учнів від негативного впливу таких учнів

4. проведення диспутів, ігор, що пов’язані з моральними темами.

5. постановка учнів у ситуацію вибору, тобто в ситуацію, з якою існує кілька виходів і потрібно знайти найбільш оптимальний.

6. різні доручення як відповідальним учням, так і тяжким школярам з метою формування в них ініціативності, відповідальності, моральних якостей.

7. вивчення на уроці англ мови літературних творів виховного характеру.

8. проведення рольових ігор з використанням ситуацій, що раніше відбулися чи вигадані, але можуть відбутися в дійсності.

9. проведення уроків країнознавства, на яких учитель може знайомити школярів з моральними устоями англійців, американців та інших англомовних народів, при цьому проводячи паралелі з моральними устоями слов’ян і зокрема українців.

Патріотичне виховання – цілеспрямований процес діяльності педагогічних колективів шкіл, батьків спрямований на формування почуття патріотизму, громадянського обов’язку, відповід. Перед своєю Батьківщ. Патріотизм містить у собі: любовь до місця проживання та народження, прояв громад. Почуттів, любов до рідної мови, гордість за наукові та культурні надбання країни, бажання бачити свою країну розвин. У всіх галузях.

Основні напрямки патріот. виховання

1. організ. суботників, недільників інших видів суспільно корисної праці.

2. організ. краєзнавчих пошуків, турістич. екскурсій.

3. екологічне виховання школярів.

4. фольклорні експедиції.

5. організація музеїв у школі. (у кожній школі обов’язкова присутність двох музеїв бойової слави та народознавства)

6. проведення фестивалів.

7. листування з дітьми із інших країн.