92. Перевірка достовірності представницьких витрат

З метою укладання нових угод, підтримки ділових відносин з партнерами організації влаштовують прийоми, зустрічі, переговори. Витрати на їх проведення і обслуговування визнаються представницькими. Загальний перелік таких витрат прописаний в Податковому кодексі, однак конкретики немає. 

Витрати на представницькі цілі можуть підтверджуватися наступними документами:

– Товарні чеки;

– Чеки ККТ;

– Документи, що підтверджують оплату транспортних витрат;

– Документи, що підтверджують оплату послуг перекладача;

– Накладні, торгово-закупівельні акти і т. п.

Згідно з п. 138.10.2 Податкового кодексу до складу адміністративних витрат входять представницькі витрати. Визначення представницьких витрат надано наказом Міністерства фінансів України, представницькі витрати - це витрати на прийом і обслуговування іноземних представників і делегацій, які прибули на запрошення для проведення переговорів з метою здійснення міжнародних зв'язків, установлення та підтримання взаємовигідного співробітництва. До представницьких витрат належать витрати, пов'язані з проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері) представників, транспортним забезпеченням, заходами культурної програми, буфетним обслуговуванням під час переговорів, оплатою послуг перекладача, який не перебуває у штаті установи, оплатою номерів у готелях. норми коштів на представницькі цілі, є обов’язковими виключно для бюджетних установ, інші підприємства наказ можуть використовувати як допоміжний.

Витрати на проведення представницьких заходів можуть включатись до складу витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за умови наявності належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують зв’язок таких витрат з господарською діяльністю, а саме: наказом про проведення такого заходу, запрошенням іноземних представників (делегацій) та їх відповіді, кошторисом витрат, актами виконаних робіт, накладними на відпуск продукції, товарів зі складу, звітом про проведений захід тощо.

92. Перевірка достовірності витрат на оплату праці

До витрат на оплату праці включаються: прямі витрати на оплату праці 138.8 (заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат); винагорода продавцям; оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями; адміністративного і ін.. загальногосподарського персоналу;

Документальне підтвердження суми нарахованої основної заробітної плати

Підприємство має вирішити наступні питання:

1) визначитися з базою для розрахунку нарахованої заробітної плати;

2) оформити документ, що підтверджує фактичний обсяг бази для розрахунку за відповідний період (суму, тривалість, кількість й ін.) у цілому по підприємству і конкретно по кожному окремому працівнику або групі працівників;

3) установити і документально оформити «коефіцієнт перерахунку» базового обсягу в суму нарахованої заробітної плати по кожному окремому працівнику або групі працівників;

4) здійснити і документально оформити розрахунок суми нарахованої заробітної плати шляхом співвідношення бази для розрахунку до «коефіцієнта перерахунку».

Документами для перевірки може слугувати: Журнал обліку заробітної плати, Колективний договір, індивідуальний договір;

для підтвердження об’єму виконаних робіт і суми нарахованої заробітної плати за виконані роботи — «Наряд на виконані роботи»

для підтвердження відпрацьованого часу кожним членом бригади — «Табель обліку робочого часу»

копія Наказу про встановлення годинних тарифних ставок, що діють на момент здійснення розрахунку

копія Наказу про прийняття на роботу із зазначенням розряду прийнятого працівника або наказ про зміну розряду працівника, що діє на момент здійснення розрахунку;