59. Адміністративний арешт активів: поняття, види, випадки застосування.

Винятковим засобом забезпечення погашення податкового боргу є адміністративний арешт активів платника. Це заборона платнику здійснювати будь-які операції, дії з активами, крім дій по їх зберіганню, охороні і підтримці в належному функціональному стані.

Арешт - припинення діяльності платника.

Адміністративний арешт може бути:

1 )повний - беззаперечна заборона, при цьому можливе їх тимчасове вилучення;

2) умовний - обмеження дій з активами, що відображається в паперовому отриманні згоди на дії з активами в податковому органі.

Арешт активів може застосовуватися в наступних випадках:

1)платник порушує правила відчуження активів при податковій заставі;

2)фізична особа, яка має податковий борг, від’їжджає за кордон;

3)платник відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав;

4)відсутні докази про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності або спеціальні дозволи на її здійснення;

5)відсутні докази про державну реєстрацію суб’єкта як платника податків;

6)платник, який отримав податкове повідомлення або має податковий борг, переводить активи за кордон або передає активи іншій особі.

Порядок здійснення арешту активів: на підставі подання податкової міліції керівник податкового органу приймає рішення про арешт. Це рішення направляється:

- банкам з вимогою тимчасового призупинення операцій по рахунках, крім операцій з погашення податкового боргу;

- платнику з вимогою тимчасової заборони відчуження активів;

- іншим особам у розпорядження, у користуванні яких знаходяться активи боржника.

Термін арешту активів не більше 96 годин з моменту прийняття рішення. Цей термін не може бути продовжений в адміністративному порядку, а може бути продовжений тільки на підставі розпорядження суду. Суд має прийняти рішення на протязі 24 годин (після отримання запиту).

Виконання рішення про арешт покладається на податкового урядника, він направляє рішення банку та іншим особам; проводить опис активів; вилучає оригінали первинних документів; здійснює інші заходи. Арешт активів відміняється за умов: 1)відмінено рішення про арешт; 2)платник погасив податковий борг; 3)платника ліквідовано; 4)третя особа надала докази, що арештовані активи належать їй; 5)закінчився граничний термін арешту; 6)платник пред”явив свідоцтво про державну реєстрацію або дозвіл на здійснення діяльності, якщо відсутність останніх була причиною арешту.

60. Відмінності умовного арешту активів від податкової застави.

Податкова застава – спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного строк. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом.

Право податкової застави виникає згідно із Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими органами» і не потребує письмового оформлення.

Право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Право податкової застави наступає у випадку:

1. несплати податків у сумі самостійно визначеній платником - з дня наступного за останнім днем встановленим для сплати.

2. несплата податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом - з дня наступного за граничним терміном, указаним у податковому повідомленні.

Умовний арешт передбачає обмеження прав платника щодо здійснення операцій з активами, яке полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника податкового органу на будь-яку операцію. Вказаний дозвіл може бути наданий керівником податкового органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення окремої операції платником податків не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

З огляду впливу умовного адміністративного арешту активів на податкову поведінку платника він дублює податкову заставу, оскільки платник працює в аналогічних умовах. Відмінність умовного арешту від податкової застави полягає у причинах, що призводять до їх застосування.

Арешт активів може застосовуватися у таких випадках

1. Платник порушує правила відчуження активів при виникненні права податкової застави. У цьому випадку встановлюється, чи дійсно юридична або фізична особа є платником податку з непогашеною сумою податкового боргу, зафіксованою у картці особового рахунку. Крім цього, з'ясовується, які активи платника перебувають у податковій заставі, а також чи повідомив платник у письмовій формі кредиторів про податкову заставу, характер і розмір забезпечених нею зобов'язань, чи відшкодував збитки, які виникли у разі неподання повідомлення.

2. Фізична особа, яка має податковий борг, від'їжджає за кордон. Якщо виникає така обставина, за даними обліку уточнюється, чи є фізична особа платником податків з непогашеною сумою податкового боргу, а також, чи має місце оформлення боржником відповідних документів для виїзду за кордон. При встановленні факту виїзду арешт активів відбувається незалежно від мотивів і мети поїздки.

3. Платник, який отримав податкове повідомлення або має податковий борг, визнаний неплатоспроможним по зобов'язаннях, відмінних від податкових. Виняток складають випадки, коли порушено справу про банкрутство платника і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. За такої обставини встановлюється чи порушено щодо боржника справу про банкрутство, чи передбачено відповідною ухвалою господарського суду вживання заходів із забезпечення грошових вимог кредиторів.

4. Платник відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або не допускає посадових осіб органу державної податкової служби для обстеження:

• приміщень, які використовуються для отримання доходів;

• електронних контрольно-касових апаратів;

• комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням платіжних карток;

• вагокасових комплексів;

• систем і засобів штрихового кодування.

Підставою для застосування арешту активів у цьому випадку є оформлений "Акт відмови". Слід підкреслити, якщо платника не виявлено за юридичною адресою, то необхідно скласти акт про факт його невиявлення.

Якщо у працівника контролюючого органу не має підстав для проведення перевірки або обстеження указаних вище об'єктів та право на адміністративний арешт активів не виникає.

5. Відсутні докази про державну реєстрацію платника як суб'єкта підприємницької діяльності, спеціальні дозволи (ліцензії) на її здійснення, торговельні патенти, сертифікати відповідності електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем. Ця обставина охоплює різні ознаки, які дають підстави для арешту активів, які можуть існувати окремо. Тому, уточнення порушення слід здійснювати за кожною ознакою. Так, за відсутності свідоцтва про державну реєстрацію, слід встановити, чи зареєстровано платника як суб'єкта підприємницької діяльності у встановленому порядку. Якщо відсутні спецдозволи на здійснення діяльнсті, то треба з'ясувати, чи має платник відповідну ліцензію. За ознакою "відсутні торгові патенти" встановлюється, чи дотримується платник вимог Закону про патентування. У разі ж відсутності сертифікатів відповідності контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, уточнюється, чи дотримується платник вимог Положення про Державний реєстр розрахункових операцій.

6. Відсутні докази про державну реєстрацію особи як платника податків у податковому органі. При виникненні цієї обставини встановлюється чи передбачено обов'язкову реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності як платника у конкретному випадку. Як відомо за певних умов господарюючі суб'єкти можуть ставати на облік у податкових органах за власним бажанням.

7. Платник, який отримав податкове повідомлення або має податковий борг, здійснює дії з переводу активів за межі України або приховує їх чи передає іншим особам;