20. Класифікація правових норм

Складність суспільних відносин, що регулюються правом, та багатоаспектність самої категорії „право”, визначає можливість класифікації норм за різноманітними критеріями.

КЛАСИФІКАЦІЯ НОРМ ПРАВА - це їх розподіл на окремі види за чуттєвими ознаками, що надає змогу: по-перше, визначити сфери відносини, які регулюються правом, по-друге, визначити місце кожного з різновидів норм у системі права, по-третє, охарактеризувати функції правових норм та їх місце у механізмі правового регулювання, по-четверте, визначити межі та можливості регулюючі дії права, по-п’яте, встановити шляхи вдосконалення правотворчої та правозастосової діяльності.

Визначимо основні критерії класифікації норм права:

1. За суб’єктами правотворчості:

   1. норми, що приймаються громадянським суспільством в процесі проведення референдумів;

   2. норми, що приймаються державою шляхом правотворчої діяльності спеціально створених структур, до повноважень яких належать законотворчі та правотворчі.

2. В залежності від способу об’єктивації:

   1. Звичаєві норми не встановлюються певними суб’єктами, виникають поступово, відображаючи суспільні відносини, які формуються та набирають соціально значимого характеру. Після санкціонування з боку держави вони стають правовими та мають форму правового звичаю;

   2. Гетерономні норми встановлюються певним авторитетним суспільним чи державним органом в односторонньому порядку та владно встановлюють суб’єктам певний варіант поведінки. Вони мають форму нормативно-правового акту;

   3. Автономні норми формуються самими суб’єктами права і являють собою результат узгодженості їх інтересів. Мають форму колективних чи міждержавних договорів.

3. За юридичною силою:

   1. Законодавчі норми, що вміщаються у тексті закону та мають вищу юридичну силу;

   2. Норми підзаконних актів, які приймаються державно-владними структурами на основі, на виконання і у відповідності до закону норми, вміщені у Постанові Кабінету Міністрів чи Указі Президента, у постановах територіальних державних адміністраціях

4. За функціями у механізмі правового регулювання:

   1. установчі або вихідні, що визначають основи та принципи правового регулювання, його мету, завдання; Норми Конституції України, що закріплюють основи конституційно-правового статусу громадян.

   2. загальні, що вміщуються в загальній частині галузі і поширюються на більшу частину її інститутів;

   3. спеціальні норми, що належать до окремих інститутів галузі права і регламентують певний вид відносин з урахуванням їх особливостей; Норми цивільного права, що регламентують інститут інтелектуальної власності.

5. За функціональним призначенням в процесі впливу на суспільство:

   1. регулятивні норми, що встановлюють зміст прав та обов’язків суб’єктів, тобто забезпечують позитивне регулювання. Право на укладення трудового договору на одному чи декількох підприємствах. На основі цих норм за наявності певних умов виникають регулятивні правовідносини, націлені на реалізацію прав та обов’язків суб’єктів.

   2. охоронні норми, що вміщують позитивні та негативні санкції та надають можливість забезпечити реалізацію правових приписів, у примусовому порядку норма кримінального права, що встановлює відповідальність за вбивство Їх роль в регулюванні суспільних відносин зводиться до виникнення на їх основі охоронних правовідносин, які враховують особливості правопорушень.

   3. спеціалізовані норми (когнітивні), які забезпечують регулятивних та охоронних норм, мають допоміжний характер та не регламентують відносини безпосередньою.

мають доповнюючий характер, не є підставою виникнення правовідносин і забезпечують дію регулятивних і охоронних норм. норма кримінального права, що дає дефініцію злочину