Тема 5 * 2. Загальна характеристика джерел права

В Україні норми права пов’язується із звичаями ділового обороту та вживаєтьсь у галузі цивільного права, а також у зовнішньо-торгівельних відносинах між суб’єктами. відповідно до ст. 7 ЦКУ.

Стаття 7. Звичай 1. Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі. 2. Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.

Причому звичаєм є правило поведінки, яке не встановлено актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Правовий звичай як джерело права, має ряд позитивних властивостей, що впливають на рівень впорядкованості суспільних відносин, а саме:

1. має природну основу виникнення;

2. складається поступово, а тому враховує зміни, що відбуваються у суспільних відносинах, входять у звичку людини, що не дає можливості у сумніву у його необхідності;

3. більшості випадків виконується добровільно.

Проте правовий звичай має ряд недоліків:

1. не відображає особливостей сучасного розвитку держави;

2. характеризується консервативним характером оскілки не підлягає зміні, не потребує правотворчої діяльності держави;

3. не підлягає систематизації.

СУДОВИЙ (АДМІНІСТРАТИВНИЙ) ПРЕЦЕДЕНТ – являє собою документ, що вміщує правові норми прийнятий уповноваженим судовим або адміністративним органом правозастосування та має загальнообов’язкове значення при вирішенні подібних справ у майбутньому.

В наукових роботах радянської доби прецедент характеризувався, частіше за все, як авторитетний приклад вирішення схожих судових справ у майбутньому. На сьогодні в літературі прецедент визначається як особливий засіб закріплення права який надає змогу максимально узагальнити ті правові ситуації які потребують розв’язання зі сторони суб’єктів правозастосування.

Ознаки судового (адміністративного) прецеденту:

1. формується на підставі розгляду та прийняття рішення по певній життєвій ситуації, що має типовий (поширений) характер;

2. приймається уповноваженими суб’єктами і як правило тими, що відносяться до вищих рівнів судових та адміністративних органів;

3. є обов’язковим для вирішення аналогічних судових чи адміністративних справ;

4. забезпечує оперативність розгляду судових (адміністративних) спорів;

5. в цілому судовий - адміністративний прецедент визначається як різновид судового адміністративного розсуду, що має обов’язковий характер, як сукупність юридичних норм, що містяться в прецедентах, а також як особлива форма узагальнення судової практики.

Позитивними ознаками прецеденту є наступні:

Тема 5 * 2. Загальна характеристика джерел права

1. має динамічний характер, оскільки враховує зміни в суспільному житті;

2. надає можливості врахувати особливості та обставини розгляду кожної конкретної справи;

3. потребує високого рівня професіоналізму від суб’єктів які приймають та в подальшому застосовують прецеденти.

Негативними аспектами є:

1. встановлення можливості суб’єктивного тлумачення справи;

2. основою рішення складає розуміння норми справи суддею;

3. низький рівень систематизації;

4. неможливість їх прийняття в результаті правотворчості.

Прецедент знаходить своє поширення в англо-американській правовій системі. В Україні на сьогодні прецедент не визнаний в якості джерела форми права.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ ДОГОВІР – нормативний договір являє собою договірний акт двох або більше сторін, що за взаємною згодою встановлюють правові норми, що є обов’язковими для суб’єктів права.

В результаті прийняття нормативного договору він становить частину національного законодавства, а його норми набувають відповідної юридичної сили для суб’єктів які проживають на відповідній території, нормативно-правовий договір є особливим способом закріплення правових норм шляхом узгодження владних або національних інтересів, які в подальшому набувають статусу національного права.

Нормативно-правовий договір характеризується наступними ознаками:

1. має двох- або трьох-сторонній характер;

2. норми такого договору є не персоніфікованими;

3. регулює відносини або в міжнародній сфері або в сфері розподілу владних повноважень;

4. укладається уповноваженими суб’єктами;

5. передбачає рівність сторін;

6. встановлює відповідальність за невиконання або неналежне виконання;

7. забезпечує впорядкованість відносин, що передбачають питання співпраці та взаємодії в сфері владарювання забезпечуються державою відповідно до закону,

В Україні нормативний договір набуває форми колективних договорів, має місце в договорах про співпрацю між адміністративно-територіальними одиницями, а також є найбільш поширеним в сфері міжнародного права.

Позитивними рисами договору є:

1. укладається між рівними суб’єктами;

2. виконуєтьсь добровільно;

3. надає можливість врівноваження інтересів суб’єктів;

Негативними рисами є: