13. Місце закону в системі нормативно правових актів

Правильне поняття та розумінні закону в системі нормативно правових актів має принципове значення для юридичної діяльності та законодавчої діяльності, науки.

Оскільки закон є особливим засобом правового регулювання має найвищу юридичну силу та регулює найважливіші суспільні відносини, закон має найдавнішу історію свого виникнення, є одним із перших нормативно-правових актів, що виникає як засіб регулювання суспільних відносин та за своєю природою є засобом закріплення волі владарюючого суб’єкту та її імперативного поширення на все населення держави. В юридичні літературі поняття закону в цілому розглядається однозначно під яким розуміють Особливий різновид нормативно-правових актів, що має вищу юридичну силу (за Тіхоміров Ю.А.)

Підхід це особливий документ в якому виражається воля суб’єкта законодавчої влади (за Піголкін А.С.)

Це особливий юридичний документ який регламентує найважливіші суспільні відносини та якому мають підпорядковуватись всі інші нормативно-правові акти держави (за Скакун О.Ф., Морозова Л.А.).

Характерними ознаками закону є наступні:

1. приймається вищим представницьким органом держави або народом держави в результаті референдуму;

2. має вищу юридичну силу, тобто займає найвищу силу в ієрархії нормативних актів;

3. регламентує найважливіші відносини у суспільстві;

   Тема 5 * 5.Місце закону в системі нормативно правових актів

4. встановлює норми загального характеру, що потребують конкретизації підзаконними актами та актами індивідуального характеру;

5. приймають в особливому законодавчому порядку;

6. не підлягають контролю та затвердження від сторони від будь-якого іншого суб’єкту державної влади;

7. є результатом правотворчості, що характеризується як законотворчості;

8. являє собою основу законодавчої бази держави;

9. має відповідати нормам КУ та можуть бути визнані не конституційними лише КСУ в особливому порядку.

ЗАКОН – це нормативно-правовий акт, що приймається в особливому законодавчому порядку, регламентує найбільш важливі для суспільства відносини, має вищу юридичну силу, відповідну форму та становить основу розвитку законодавчої бази держави

Особливістю законну є його юридична сила:

1. закон націлений на постійний характер дії та не може бути відмінений ніким, окрім того самого законодавчого органу.

2. закон повинен відповідати конституції, а у випадку не відповідності конституції визнаним недійсним (неконституційним) лише самим конституційним судом та у особливому конституційно визначеному порядку.

3. відмінений закон може бути в порядку референдуму…

4. всі інші нормативні акти – є підзаконними та повинні бути застосовувані на підставі закону, засновані на законі та повинні відповідати закону та реалізовувати положенням закону.

Складність та багатоаспектність закону надає можливість говорити про систему законів які можуть бути класифіковані на різновиди в юридичній літературі. Виокремлюються два офіційні способи встановлення класифікації законів:

Перший – в конституції держави, коли в ній закріплюються перелік основних нормативно-правових актів в тому числі і законодавчих які діють у державі.

Другий - в спеціальному законі про нормативно-правові акти в якому регламентують їх перелік і нормативні характеристики, вказівка способів забезпечення з метою правильної міжзабезпеченоті а також правильного подолання колізії між нормами права які закріплені в нормативно правових актах. (проект ЗУ «Про НПА» №7409 від 01.12.2010р.)

В теорії права закони можливо класифікувати за різними критеріями: