Тема: 6. Правові системи країн світу.
План.
Поняття і структура правової системи суспільства.
Основні критерії класифікації правових систем світу.
Загальна характеристика романо-германської правової сімї.
Загальна характеристика англо-американської правової сімї.
Загальна характеристика мусульманського права.
Право Індії.
Правова система Китаю.
Правова система Японії.
Змішані правові системи: загальні риси.
Загальні риси системи соціалістичного права.
Загальна характеристика правової системи України.
Правова система кожної держави відображає закономірності розвитку суспільства, його історичні, національні, культурні особливості.
Звичайно, кожна держава має свою правову систему, яка має загальні закономірності з правовими системами інших держав.
На динаміку правової системи має вплив вся духовна культура суспільства: релігія, філософія, мораль, культура, наука.
На правову систему має великий вплив політика.
У кожній національній правовій системі проявляються:
1. Ознаки, які властиві всім правовим системам, праву взагалі;
Риси, які обєднують у рамках правової сімї, правової групи;
Риси, які властиві тількі даній національній правовій системі.
До закономірностей відноситься також наступність в розвитку правових систем. В історичному плані спостерігається прогрес правових систем в окремих суспільствах. Все це звичайно вплив економічного фактору.
В світі існує багато правових систем, але в той же час є тенденція до зближення у законодавстві у сфері регулювання ринкових відносин, охорони навколишнього середовища.
Сучасна правова карта світу розкриває багатоманітність правових систем і в той же час показує про стремління держав до зближення, єдності в законодавстві.
Правові системи за схожістю, єдністю їх елементів об’єднуються в групи, “праві сім’ї”. Групування правових систем в “правові сім’ї” здійснюється на основі юридичного підходу, при якому за основу беруться джерела права або приватне чи публічне право.
Під правовою сімєю розуміється сукупність національних правових систем обєднаних спільністю історичного формування, структури і джерел, галузей і інститутів, правозастосування. У зв’язку з цим можна виділити такі правові сім’ї:
– романо-германська;
– загального права (англо-саксонська);
– мусульманського права;
– правова система Китаю;
– правова система Індії;
– право Японії.
Класифікацію правових систем сучасності необхідно розглядати як складну за структурою систему правових сімей, правових груп і окремих правових систем.
В рамках тієї чи іншої правової сім’ї можливі більш дрібні елементи, які представляють певну групу правових систем.
Так в середині романо-германської правової сім’ї виділяють групу романського права, в зону якої входять правові системи таких країн, як Франція, Італія, Бельгія, Іспанія, Швейцарія і групу германського права в яку входять правові системи ФРН, Австрії, Угорщини.
В середині англо-саксонської правової сім’ї розрізняють правову систему Англії, США і право бувших колоній Великобританії.
При класифікації правових систем необхідно виділити їх родовід і прослідкувати подальший їх розвиток.
При класифікації правових систем можуть братись різні фактори, починаючи з етнічних, культурних, географічних.
У правовій літературі можна зустріти різні підходи.
Так, віломий французький вченний порівняльного правознавства Р.Давид виділяє два критерії класифікації: ідеологічний (культурні, релігійні, філософські, економічні фактори) і критерій юридичної техніки. На підставі цього він виділяє такі три нрупи правових систем: романо-германську правову сімю, сімю загального права і сімю соціалістичного права. Він ще виділяє четверту групи до якої він відносить всі інші види суспільного ладу та права – це мусульманське право, право Індії, правові системи Далекого Сходу, правові системи Африки і Мадагаскару.
Інший німецький вчений К.Цвайгерт у якості критерію виділяє пять факторів:
– становлення і еволюцію правової системи;
– особливість юридичного мислення;
– розвиток специфічних правових інститутів;
– природу джерел права і способи їх тлумачення;
– ідеологічні фактори.
На підставі цього він виділяє такі правові системи:
– романську;
– германську;
– скандинавську;
– англо-американську;
– соціалістичну;
– право ісламу;
– індуське право.
Більш розширену внутрішньосімейну класифікацію дає В.Кнапп. Так у романо-германській правовій сімї він виділяє такі групи правових систем:
– французьке право,
австрійське право,
германське право,
швейцарське право,
сферу права скандінавських країн,
змішані системи права,
канонічне право.
Найбільш повний перелік правових систем дано у Міжнародній енциклопедії порівняльного права.
2. Правові системи в сучасному світі.
Романо-германська правова сім’я
Романо-германська правова система відноситься до західної традиції праворорозуміння, згідно якої право розглядається як модель соціальної орієнтації. Вона широко розповсюджена у континентальній Європі і має найбільш давні корені.
Романо-германська правова система отримала розповсюдження у багатьох країнах в силу різних причин, чи то колоніалізації, чи добровільної рецепції її окремих інститутів.
Основною ознакою цієї правової сім’ї є її формування на основі римського права.
Вирішальна роль у її становленні належала середньовічним університетам Європи, де було поставлено вивчення римського і канонічного права, а пізніше почався розвиток і національного права.
Для романо-германської правової системи характерний погляд на право в його взаємозв’язку з мораллю.
Правові системи романо-германської сім’ї мають добре розроблене законодавство. Якщо протягом довгого часу основним джерелом права в цій сім’ї була доктрина, то в сучасну епоху визнається верховенство закону серед інших джерел права. Закон утворює скелет правопорядку.
В державах цієї правової сім’ї основним законом є конституція. Вона закріплює систему основних прав і свобод людини, принципи організації і діяльності вищих органів влади і т.д. У Конституціях багатьох країн діє судовий контроль за конституційністю прийнятих законів. Майже у всіх країнах прийняті і діють кодекси, здійснюється систематизація законодавства. Формами державно-правових актів є декрети, регламенти.
В романо-германській правовій сім’ї закон і право не ототожнюється.
Обмежена роль серед джерел права в теперішній час належить звичаю, який мав важливе значення в розвитку романо-германської правової сім’ї. Звичай застосовується тоді, коли закон прямо відсилає до нього. (при регулюванні цивільних, торгових відносин).
Для цієї правової системи характерна наявність розвинутої судової системи, в певних рамках визнається значення судової практики в якості джерела права. Проте роль судового прецедента не така велика як у системі загального права. Судовій практиці відводоться роль допоміжного джерела права.
Суддя романо-германської правової сім’ї не зобов’язаний слідувати раніше прийнятому рішенню іншого суду, за виключенням судової практики верховного чи конституційного суду. Але і в цьому випадку вищі судові інстанції не вправі створювати своїми рішеннями нові норми, а можуть лише тлумачити ті, що є в нормативно-правових актах.
Серед джерел права певне місце посідає юридична доктрина. На протязі довгого часу доктрина була основним джерело права у романо-германській правовій сімї. Тому саме в університетах були розроблені основні принципи права. У теперішній час юридична доктрина продовжує впливати на законодавця і у правозастосовчій діяльності.
У сучасній романо-германські правовій системі права отримали законодавче закріплення так звані загальні принципи права.
Для романо-германської правової системи характерний поділ права на публічне і приватне.
Сьогодні романо-германський тип правових систем охоплює країни континентальної Європи, Латинської Америки, Ближнього Сходу, Японія, Індонезія.
Англо-американська (саксонська) правова система
загальне право
Англо-американська правова система включає право Англії і країн які наслідували зразок англійського права.
Англійська правова система включає “загальне право”, “статутне право” і “право справедливості”. Кожне з них має свою історію виникнення і розвитку.
Система загального права була створена в Англії після нормандського завоювання, і в ході історії англійське загальне право стало основою дуже великої сім’ї загального права. Ця система включає в себе правові сім’ї всіх, за деяким виключенням англомовних країн.
Загальне право Англії мало вплив на становлення правової системи США, яка в теперішній час багато в чому відрізняється від правової системи сучасної Англії.
Загальне право мало вплив на формування сучасних правових систем Індії, Пакистану, ряду країн Африки.
Слід відмітити, що англійське загальне право не являється правом Великобританії, воно застосовується на території Англії і Уельсу, а Шотландія, Північна Ірландія, острови Ла-Маншу і острів Мен не підкоряються англійському праву.
Рецепція римського права в Європі не торкнулася англійського права.
Історичною датою в становленні англійського права був 1066, коли нормандці завоювали Англію. До цього періоду було англо-саксонське право, яке було місцевим.
З цього періоду починає формуватись централізована судова система. Загальне право Англії початково складувалось у вигляді судових звичаїв. Узагальнюючи судову практику судді керувались системою юридичних принципів.
Затвердження загального права свідчить про централізацію влади. З нормандським завоюванням поступово сформувалась нова феодальна юрисдикція.
Історичні особливості формування загального права відіграли певну роль в тому, що англійське право не знає класичного поділу на публічне і приватне, вони виключили рецепцію понять, категорій римського права.
Англійська правова система розвивалась на основі принципу “Право там, де є його захист”, причому завжди підкреслювався престиж судової влади, яка має величезний авторитет і незалежна від інших органів влади.
Англійська національна юриспруденція розробила багато критеріїв загального права, які не відомі континентальній Європі.
З XV століття почався новий етап у розвитку англійської правової системи. На розвиток системи права Англії великий вплив справило формування і дія права справедливості, в чому велику роль зіграли звернення підданих, які добивались справедливого судового рішення, до короля – джерела справедливості.
Принципи, які застосовувались лордом-канцлером, були запозичені із канонічного і римського права, що допомогло перебороти застарілі норми загального права і виносити справедливі рішення.
На початку ХVІІ ст. був досягнутий компроміс між судами загального права і судом лорда-канцлера. Англійське право об’єднує норми загального права і норми права справедливості. В цьому розумінні можна говорити про дуалістичну структуру англійського права.
В теперішній час право справедливості трактується англійськими судами як невід’ємна частина англійського права.
В ХХ ст. в англійському праві виросла роль законів і регламентів; потреби розвитку економіки, торгівлі впливають на зближення між Англійським і континентальним правом.
Основним джерелом англійського права є судовий прецедент. Судовий прецедент, як правило, складають тільки рішення вищих судових інстанцій – Палатою лордів, Судовим комітетом Тайної Ради і Високим Судом. Рішення інших судів можуть служити прикладом, але вони не служать обов’язковим прецедентом.
Прецедентне право Англії має імперативний характер, тобто кожна інстанція повинна слідувати прецедентам вищестоящих судів.
Важливим джерелом англійського права виступає також закон – акт парламенту і різні підзаконні акти. В останній час його роль зросла особливо у регулюванні суспільних відносин. Це повязано із інтеграційними процесами у Європі і говорить про поступове зближення двох систем.
Всі закони Великобританії мають рівну юридичну силу, підлягають єдиному порядку прийняття та зміни. Це випливає з такого принципу, як парламентське верховенство, за яким закон може прийматись лише парламентом і всі закони мають рівний статус. Але нерідко Парламент делегує свої повноваження по прийняттю нормативних актів іншим суб’єктам (королеві, уряду, міністерствам). Сукупність таких актів складає “делеговане законодавство”. Оскільки парламент передає частину своїх законодавчих повноважень відповідному органу, юридична сила такого акту прирівнюється до закону. Вони підлягають виконанню всіма громадянами.
Збільшення ролі закону не означає, що буде зменшено значення судового прецеденту. По суті норма закону набуває реального змісту після застосування її у суді.
В Англії не існує писаної Конституції, Англійська Конституція – це система правових принципів і норм, вироблених судовою і законодавчою владою, покликаних забезпечити права громадян і обмежити свавілля влади.
Звичай, доктрина і розум відіграють певну роль в правовому житті Англії. Це додаткові джерела права, які знаходять застосування при заповненні прогалин в діючому праві. Це такі звичаї, які регулюють питання парламентської процедури, взаємовідносини вищих державних осіб, ритуально -етичні норми поведінки монарха і членів його сім’ї.
В інших сферах регулювання суспільних відносин роль звичаю зменшується.
Особливе місце серед джерел права займає правова доктрина. Під юридичною доктриною розуміють наукові коментарі, написані найбільш авторитетними англійськими юристами, частіше суддями, які покликані виконувати роль практичного керівництва.
В останній час використання доктрини значно зросло. Нерідко обгрунтування тієї чи іншої позиції при винесенні судового рішення здійснюється з врахуванням наукових роз’яснень, а інколи і наукових статей. Їх використовують не як першоджерело, а для переконливості рішення.
Джерелами права в Англії служать судові коментарі, узагальнення прецедентної практики. Вони являються практичним керівництвом для суддів. Юридична наука, теоретико-правові ідеї, концепції юристів різних шкіл мають додаткове значення.
Загальне право поширилось по всьому світі і стало одним із великих правових систем.
Хоча американська правова система і сприйняла правові традиції і правову культуру Англії, проте в США право затвердилось в якості національного.
Правова система США суттєво відрізняється від англійської ступенем структурованості, систематизованості, великою роллю Конституції. В цілому у США склалась дуалістична система права, схожа з англійським прецедентним правом у взаємодії із законодавством. Це повязано із федеративним устроєм, де штати мають певну самомтійність у питанні законодавства. Кожний штат має свою правову систему і існує федеральна система права.
На відміну від англійського права, правовій системі США властивий контроль судів за конституційністю законів. Вищий конституційний контроль здійснює Верховний суд США.
Англосаксонська правова система відноситься до західної традиції праворозуміння. І англійській і американській системі права характерна загальна концепція “правління права”.
Англо-американська правова система відрізняється надзвичайною гнучкістю правового регулювання. Це можна пояснити особливою роллю суду у творенні і застосуванні правових норм.