3. За обсягом наслідків:

А) прості, що визначають одну міру державного стягнення до порушника правил, передбачених диспозицію.

Куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради, -

тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (ч.1 ст. 175-1 КУпАП)

Б) складні, визначають одночасно два або і більше заходів державного стягнення з порушника, передбачених диспозицію.

Зловживання владою або службовим становищем(…), -

карається обмеженням волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (ч. 1 ст. 364 КК України)

4. Характером врегулювання:

А) правопоновлюючі, що забезпечує відновлення порушених прав.

договір, укладений недієздатним, визнається недійсним.

особа яка незаконно заволоділа чужим майном зобов’язується повернути законному власнику, а у випадку неможливості повернути - відшкодування її вартість

Б) правовідмовні, забороняють реалізувати суб’єктивні права, що пов’язуються із користуванням інших, або з порушення прав інших осіб.

В) охоронні, націлені на покарання винних у скоєнні правопорушення (позбавлення волі, штраф)

Г) попереджувальні, що забезпечують запобігання правопорушенню та сприяють перевихованню (затримання підозрюваного, арешт майна, штраф)

5. За направленістю негативних наслідків:

А) особисті, які націлені на позбавлення певних прав особистого характеру

Завідомо незаконне затримання карається позбавленням права обіймати певні посади на строк до 5 років або обмеженням волі на строк до 3 років (ст. 371 КК України)

Б) майнові, що пов’язані із необхідністю вчинення дій майнового (грошового) характеру

Розголошення таємниці усиновлення всупереч волі усиновителя карається штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

6. За сферою застосування:

А) конституційно-правову – визнання конституційним судом закону таким, що не відповідає конституції

Б) цивільно-правову – визнання правочину недійсним, стягнення неустойки

В) адміністративно-правову – попередження штраф, позбавлення спеціального суб’єктивного права, наданого громадянинові, адміністративний арешт

Г) дисциплінарну – винесення догани, суворої догани, звільнення з місця роботи (трудова санкція)

Д) кримінальну – позбавлення волі, конфіскація майна

В сучасній правовій теорії існують різноманітні уявлення про структуру правової норми. Більшість вчених, віддаючи данину етатичній традиції праворозуміння, відстоюють обов’язкову трьохелементну структуру норми. З цієї точки зору в будь-якій нормі логічно необхідною є наявність як гіпотези, так і диспозиції із санкцією⁴. Однак, цей підхід характеризує норму з точки зору ідеальної моделі і не підтверджується аналізом структури законодавства. Дійсно, в існуючих статтях нормативно-правових актів практично неможливо знайти такі, в яких мали б місце всі елементи. Однак, прихильники трьохелементної структури справедливо вказують на те, що не потрібно ототожнювати норму і статтю акту. Структуру норми можливо виводити шляхом її логічного конструювання із статей одного і того ж і навіть інших актів. Таким чином ми можемо поповнити відсутні в конкретній статті елементи правової норми.

Інша група вчених вважають, що правова норма є двоелементним утворенням. Наявність цих елементів ставиться у залежність від функціонального призначення норми⁵.

На думку професора С.С.Алексєєва, ми повинні розрізняти структуру логічної норми, яка має три елементи, і припису, який вміщає два і навіть один елемент⁶.

Прикладом є норма Конституції України „Громадяни України мають право на працю”.

Серед теоретиків і на сьогодні немає єдності у поглядах на структуру правової норми. Існуюче на сьогодні уявлення про трьохелементну структуру норми повинне враховувати і інші висновки науки. Вченими висловлена пропозиція вирізняти норму-припис, яка вміщає в залежності від її регулятивного чи охоронного характеру гіпотезу і диспозицію чи гіпотезу і санкцію.⁷ Р.В.Шагієва довела, що багатоманітність моделей внутрішньої будови свідчить про неможливість зведення структури норм до однієї конструкції елементів, що її складають. Вона залежить від змісту норми та особливостей відносин, що регулюються.⁸