Тема 6* 4. Законотворчість: поняття сутність та зміст

В сучасній юридичній літературі зроблена спроба виділити ще один вид законодавчої діяльності – антикризова законотворчість, змістом якої є пакетне прийняття законодавчих актів тимчасового характеру дії з метою зменшення негативних наслідків впливу на державу глобальних кризових ситуацій (економічно, екологічно, військового характеру тощо).

Стадії законодавчого процесу:

1. Законопроектна стадія

   1. прийняття рішення про створення законопроекту;

   2. утворення робочої групи;

   3. утворення або затвердження концепцій законопроекту;

   4. безпосередня розробка законопроекту;

   5. погодження законопроекту із зацікавленими суб’єктами (органи державної влади, органи місцевого самоврядування, громадські організації, трудові колективи тощо);

   6. доопрацювання законопроекту, враховуючи результати погоджень та обговорень;

   7. проведення правової експертизи;

   8. подання законопроекту на розгляд суб’єктами законодавчої ініціативи.

2. Розгляд законопроекту парламентом

1. комітетне обговорення законопроекту;

2. внесення законопроекту до порядку денного парламентського засідання;

3. проведення першого читання, за результатами якого законопроект може бути прийнятий в цілому або в цілому відхилений або направлений на доопрацювання;

4. друге читання, що передбачає постатейний розгляд та голосування за результатом якого, законопроект або приймається постатейно та передається на третє читання або направляється на доопрацювання з подальшим повторним другим читанням;

5. третє читання, результатом якого законопроект або приймається в цілому або в цілому відхиляється;

3. стадія введення в дію (промульгації законопроекту)

1. підписання прийнятого закону главою парламенту;

2. підписання прийнятого закону главою держави або накладання на нього вето та направлення на повторний розгляд до парламенту;

3. опублікування в офіційних друкованих засобах масової інформації.

Тема 7: Норма права

1. Поняття та ознаки правової норми

2. Структура норми права

3. Співвідношення норми права та статті нормативно-правового акту

4. Класифікація правових норм

5. Колізійні норми, як різновид спеціалізованих норм

6. Шляхи подолання правових колізій або колізій закону

1. Поняття та ознаки правої норми

Будь-яке правове явище розкривається і виявляє себе лише у взаємозв’язку з нормами права, це і пояснює наступне. Норма права належить до числа найважливіших категорій теорії права та є центральним (основним) елементом системи права. Саме через норми права держава здійснює вплив на суспільство, на їх основі визначаються повноваження державних структур, завдяки нормам конкретизуються та реалізуються суб’єктивні права. Норма права є первинною клітинкою права та вихідним структурним елементом системи права.

Норма права як особливий засіб регулятивного впливу на суспільство характеризується певними ознаками, які надають цій категорії самостійного значення та відрізняють від інших засобів соціального впливу.

Ознаки норм права:

1. Пов’язана з державою. Вона являє собою владний припис, що встановлюється та санкціонується (контролюється) державою та відображає потреби суспільства, його волю та бажання держави. Встановлення норми здійснюється шляхом безпосередньої державної чи делегованої правотворчості, а санкціонування являє собою державне контролювання дотримання та виконання встановлених актів та затвердження існуючих вже у суспільстві приписів та надання їм певного ступеню обов’язковості. Лише держава наділена можливістю встановлювати, змінювати та відміняти норми права.

2. Має владний характер. Вона визначає важливі для держави та суспільства відносини і регулює їх. Владність норми виявляється і в тому, що вона регулює такі відносини, без яких держава і суспільство не можуть бути перетворені у соціальну систему. Норма права завжди відображає волю певної соціальної групи чи всього населення в цілому, закріплює її та охороняє.

3. Є правилом поведінки, що визначає межі можливої та необхідної поведінки суб’єктів, яка відповідає інтересам суспільства та держави. Завдяки нормі суб’єкти можуть визначити правомірність чи протиправність власної поведінки. Зміст норми складають права як можливість вчиняти правомірні дії для реалізації власних інтересів, обов’язки як необхідність виконання необхідної поведінки та заборони як необхідність утриматися від вчинення дій певного роду.

4. Це загальнообов’язкове правило поведінки, оскільки має загальний характер, поширюється на невизначену кількість випадків та невстановлене число суб’єктів. Правова норма є рівним масштабом поведінки кожного суб’єкта, який знаходиться у сфері правового регулювання.

5. Формальна визначеність норми виявляється у її зовнішньому прояві шляхом закріплення в тексті певного правового документу. Формальна визначеність норми повною мірою забезпечує її юридичний характер. Завдяки письмовому характеру норми, вона стає зрозумілою адресатам та володіє певним ступенем обов’язковості, що і визначає її юридичну силу.

6. Це центральний елемент системи права, що характеризується ієрархічним підпорядкуванням, структурною будовою та спеціалізацією, яка виявляється в особливостях сфери суспільних відносин, що регулюється тією чи іншою нормою.

7. Гарантованість державою означає можливість створення системи гарантій реалізації норми, забезпечення необхідних умов для добровільного виконання приписів суб’єктами, а також застосування державного примусу до суб’єктів, що порушують нормативні установлення.

8. Логічність норми виявляється у встановленні нею логічно завершеної моделі поведінки суб’єктів та наявності логічного змісту і структури.

Форму логічності норми права можливо визначити тезами:

• якщо суб’єкт права діє в ситуації, що регулюється правом, він повинен вчиняти поведінку, яка вимагається;

• якщо суб’єкт не вчиняє поведінку, що вимагається нормою права, він повинен нести відповідальність.

Узагальнюючи вищезгадані ознаки, ми можемо визначити норму права.

НОРМА ПРАВА – це різновид соціальних норм, формально закріплені, загальнообов’язкові правила – можливі та обов’язкові стандарти правомірної поведінки, що встановлюються та санкціонуються державою (народом), неприпустимість відхилень від якої гарантується державою.