- •1.Предмет,об*єкт і методи дисципліни «Економіка праці»
- •2.Взаємозв*язок епств з іншими дисциплінами
- •3.Населення як демоекономічна категорія. Відтворення населення
- •4.Людські ресурси:Суть і зміст
- •5.Трудовий потенціал. Рівні трудового потенціалу
- •6.Динаміка змін населення в Україні
- •10.Зміст та характер праці. Види праці та іі характеристики.
- •11.Еволюція праці як чинника виробництва.Праця і нтп
- •12.Соціально-трудові відносини:суть,місце в системі ринкової еволюції
- •13.Сторони,суб*єкти і органи соціально-трудових відносин
- •14.Принципи функціонування ств
- •18. Держава як суб’єкт ств.
- •19.Наймані працівники та роботодавці в системі ств в Україні
- •20.Профспілки як суб*єкти ств в Україні та в практиці країни з розгорнутою економікою.
- •21.Суть соціального партнерства та його роль в функціонуванні ринкової економіки
- •22.Генеральна,галузева,тарифні угоди
- •Генеральна угода та її роль у регулюванні ств.
- •Галузева угода: призначення, структура, зміст.
- •Регіональна угода: призначення, структура, зміст.
- •23.Ринок праці:суть,зміст,структура
- •26.Зайнятість.Види і форми зайнятості.
- •30.Показники праці як складова бізнес-плану
- •31.Розробка планів з продуктивності праці,чисельності персоналу
- •32.Організація праці.Принципи організації праці
- •33.Умови праці:суть і значення
- •34.Нормування праці
- •35.Структура робочого часу. Класифікація витрат робочого часу.
- •36.Методи нормування праці
- •39.Продуктивність праці
- •40.Показники і методи виміру продуктивності праці
- •43.Заробітна плата. Суть,форми ,системи
- •44.Функції зарплати
- •45.Тенденції вдосконалення оплати праці в Україні
- •46.Економічний аналіз в соціально-трудовій сфері
- •47.Суть і значення аудиту в сфері праці
- •48.Звітність показників з праці
- •49.Моніторинг соціально-трудової сфери
- •51. Інформаційна база, органи та об’єкти моніторингу.
- •52. Моп та особливості її діяльності.
- •53.Механізм нормотворчої діяльності моп.
- •58. Особливості функціонування первинного ринку праці в Україні.
- •59. Співвідношення внутрішнього і зовнішнього ринків праці.
58. Особливості функціонування первинного ринку праці в Україні.
В умовах переходу до інноваційної моделі розвитку національної економіки актуалізуються проблеми розвитку первинного ринку праці, основними ознаками якого є високий освітній і кваліфікаційний рівні працівників, їхня стабільна зайнятість, високий рівень оплати та умови праці, пільги, пенсійне забезпечення, а також можливість кар’єрного зростання, навчання, перекваліфікація тощо. Первинний ринок праці – це ринок престижних професій, список яких змінюється практично кожні п’ять років залежно від динаміки розвитку економіки. Упродовж тривалого часу традиційно престижними серед молоді були професії юриста, економіста, менеджера. Проте представники цих професій все частіше стикаються із ситуацією поширення безробіття серед професій економічного та юридичного спрямування. Особливо молодь, вища освіта яких зорієнтована саме на працевлаштування за обраним фахом. Очевидно, що фахівців державної служби зайнятості, органів державного регіонального управління не має влаштовувати пояснення, що український первинний ринок є перенасиченим. Ситуація ускладнюється тим, що переважна більшість вищих навчальних закладів (ВНЗ) продовжують готувати спеціалістів, не прогнозуючи ситуацію принаймні на 5 років. Отже, існує розрив між ринком освітніх послуг та ринком праці як на національному, так і на регіональному рівнях. ВНЗ готують „майбутніх безробітних” з економіки, юридичної справи, менеджменту, тоді як на практиці дефіцитними є висококваліфіковані кадри в аграрній, виробничій, інженерій сферах. Проте це лише один аспект нинішньої ситуації на первинному ринку праці в країні. Стратегія інноваційного розвитку на період з 2010 до 2020 року, перебудова національної економіки на інноваційних засадах з необхідністю має змінити і первинний ринок праці. За дослідженнями журналу "Фокус", рейтинг професій, які будуть затребувані на ринку праці України у найближчому майбутньому, представляють наступні професії: маркетолог з продаж, IT - фахівець та інженер з автоматизації виробництва. Серед сфер економіки, які будуть найактивніше розвиватись у найближчому майбутньому, експерти журналу «Фокус» відзначили: інформаційні технології, телекомунікації і зв'язок, землеробство, виробництво лікарських засобів і аптечний бізнес, банківська діяльність, харчова і переробна промисловість, транспортні, фінансові, юридичні, побутові послуги, металургія, виробництво алкогольної продукції, енергетика, тваринництво, комунальні послуги. Наведений рейтинг засвідчує не тільки потребу у перебудові навчальних програм з підготовки висококваліфікованих фахівців для потреб розвитку перспективних галузей, але й здійснення послідовних кроків на рівні держави та регіонів. Для того, щоб уникнути дисбалансу на первинному ринку у майбутньому і вберегти від безробіття перспективних фахівців, в системі Міністерства освіти і науки Україні необхідно активізувати роботу структурних підрозділів щодо прогнозування попиту на нові професії, ув’язуючи цю проблему з тенденціями розвитку наукових досліджень та комерціалізації їхніх результатів. Аналіз світових і вітчизняних тенденцій дозволив би прогнозувати попит на професії, надавати рекомендації абітурієнтам і тим самим здійснювати регульований вплив на первинний ринок праці в Україні.