53.Механізм нормотворчої діяльності моп.

Для досягнення своїх основних цілей та задач МОП розробляє міжнародні програми, направлені на покращення умов праці та життя працівників, підвищення можливостей зайнятості та підтримку основних прав людини, вдосконалення загальної та професійної освіти та інше. Основою для здійснення такої політики є міжнародні трудові норми.

Весь процес нормотворчої діяльності МОП від розробки, прийняття норм до контролю за їх використанням та поширенням обумовлений принципом три партійності, суть якого полягає у постійному пошуку згоди між органами державної влади, роботодавцями та працівниками.

Створення міжнародних трудових норм (конвенцій та рекомендацій) починається із вибору теми та включення питання про її вироблення у порядок денний Міжнародної конференції праці. У більшості випадків питання розробки та прийняття норм проходить двократних розгляд, тобто обговорюється на двох послідовних сесія Конференції. Після розгляду попередньої доповіді урядами держав готується доповідь для першого обговорення на Конференції на пленарному засіданні або в комітеті.

Вироблені проекти конвенцій та рекомендацій знову розглядаються урядами, та на основі відповідей готується остаточна доповідь, яка включає текст конвенцій та рекомендацій. Після розгляду комітетом, вони обговорюються Конференцією. У разі виникнення необхідності у додатковому їх обґрунтуванні, трудові акти передаються Редакційному комітету. Після цього проводиться остаточне голосування про прийняття документів. Для утвердження конвенцій та рекомендацій необхідна більшість у дві треті голосів присутніх делегатів.

54.Застосування міжнародних норм в Україні.

55.Глобалізація світової економіки та її вплив на соціально-трудову сферу.

У центрi процесiв, що вiдбуваються у свiтовому спiвтовариствi, - глобалiзацiя економiки, яка дедалi вiдчутнiше впливаe на екон, полiт, культ життя фактично всiх краiн свiту. Спостерiгаeться небувале посилення впливу глобалiзацii на розвиток свiтовоi економiки в цiлому i ii соц-труд сфери зокрема. Про те, що соц-труд сфера e найуразливiшою ланкою щодо впливу на неi глобалiзацii свiтовоi економiки, свiдчать серйознi соц проблеми, з якими стикаeться бiльшiсть краiн свiту: зростання безробiття, поглиблення розшарування мiж багатими та бiдними, послаблення традицiйних моральних зв'язкiв, зростання де солiдаризацii суспiльства тощо. Необхiдно зауважити, що глобалiзацiя i технологiчна революцiя породжують механiзми як лiквiдацii, так i створення робочих мiсць.

Деякi економiсти з розвитком цього iсторичного процесу пов'язують можливiсть розв'язання глобальних соцiально-економiчних проблем, забезпечення гармонiзацii iнтересiв розвинених краiн та тих, що розвиваються, стiйкий розвиток усiei глобальноi системи, досягнення рiвноваги мiж суспiльством i природним середовищем.

Глобалiзацiя як процес, що сприяe поглибленню подiлу працi, ефективнiшому розподiлу ресурсiв тi iх використання у свiтовому масштабi, потенцiйно маe супроводжуватись пiдвищенням продуктивностi працi й життeвого рiвня населення. Не можна не враховувати i таких позитивних результатiв глобалiзацii, як розширення доступу споживачiв до свiтовоi номенклатури товарiв та послуг, розширення eмностi ринкiв унаслiдок розвитку торгiвлi, пiдвищення рiвня конкуренцii, спрощення доступу iнвесторiв на ринки iнших краiн, взаeмний обмiн досягненнями в технологii та органiзацii виробництва тощо

56.Еволюція політики доходів і досівд їх регулювання в зарубіжних країнах.

57.Об’єднання роботодавців: їх завдання та функції, роль у регулюванні соціально-трудових відносин.

Нині в Україні структура суб’єктів соціально-трудових відносин, що представляють інтереси найманих працівників є такою.

На рівні підприємства суб’єктом виступає сам працівник, як носій первинного права у стосунках з роботодавцем. Другим суб’єктом є організація найманих працівників — місцева організація профспілки в особі профспілкового комітету. Крім профспілок інтереси .найманих працівників можуть представляти ради трудових колективів, окремі працівники, яким делегована частина повноважень колективу.

На територіальному рівні суб’єктом соціально-трудових відносин, що представляють інтереси найманих працівників є їх організації і об’єднання —профспілки.

На районному, міському рівні представництво найманих працівників здійснюється численними організаціями профспілок.

На галузевому рівні наймані працівники мають свої представницькі органи (галузеві профспілки).

На національному рівні інтереси найманих працівників представляє декілька десятків профспілкових об’єднань, галузевих і фахових профспілок.

Найактивнішими серед галузевих профспілок в Україні є профспілки працівників вугільної промисловості (ППВП) та гірничорудної галузей (НПГ).

У недержавному секторі економіки найбільшим профспілковим об'єднанням є Федерація профспілок працівників кооперативних та інших форм підприємництва.

Базове профспілкове право — право на свободу асоціацій (об’єднань) та право на колективні переговори відображене у конвенціях МОП №87, 98, 154. Профспілкові права містяться в Загальній декларації прав людини, що прийнята Генеральною асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. Право на страйк відображається в Європейській соціальній хартії та Міжамериканській хартії соціальних гарантій.

В Україні основними нормативними актами, що регламентують діяльність профспілок є: Конституція України; Закон України „Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів); Закон України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”; Кодекс законів про працю; Закони „Про колективні договори і угоди”, „Про оплату праці”, „Про охорону праці”, „Про зайнятість населення” та інші.

У сфері соціально-трудових відносин останнім часом відбулися деякі зміни у профспілковому русі:

 визначення профспілок, як організації із захисту найманих працівників;

 „роздержавлення” профспілок;

 нове політичне самовизначення профспілок у суспільстві, що виражається у „нейтральності” профспілок щодо партій і рухів та у співробітництві з партіями лише з конкретних питань соціально-економічного захисту інтересів людини;

 зміна централістської структури профспілок України на федеративну;

 визначення конфедеративності й плюралізму профспілкового руху;

 відокремлення від невластивих функцій і методів, роботи профспілок, тих, які були притаманні профспілкам за радянських часів;

 застосування принципів соціального партнерства, засобів колективних договорів, угод, а в разі необхідності страйків у взаємовідносинах з роботодавцями тощо.

Слід відзначити, що на сучасному етапі ставлення населення України до профспілок неоднозначне, що показало опитування населення України проведене Державним комітетом статистики у 2001 р. Нині у профспілках перебуває за різними оцінками 14—20 млн. осіб. 43% опитаних зазначили, що вони належать до організацій, які представляють інтереси працівників на виробництві. Значно нижчим є рівень належності до них молодих працівників (18—29 років) та тих кому понад 55 років. За¬галом ставлення до профспілок позитивне (40% опитаних). Причому рівень довіри до профспілкових організацій вищий серед осіб віком 50—54 роки. Молодь у віці 18-29 років довіряє цим організаціям менше. В цілому позитивне ставлення до профспілок домінує над негативним. Найбільш вагому роль на думку опитаних відіграють профспілкові організації на підприємстві (37% опитаних), потім профспілки галузевого рівня (10%), потім територіальні — 2%. Рівень довіри до традиційних профспілок трохи вищий ніж до нових. Профспілки в системі соціально-трудових функцій виконують функції:

 збереження та підвищення заробітної плати;

 захист умов праці (техніка безпеки та охорона праці);

 забезпечення продуктивності зайнятості;

 представництва при веденні колективних переговорів, тощо