59. Співвідношення внутрішнього і зовнішнього ринків праці.

Ринок праці — це передусім система суспільних відносин, пов'язаних із купівлею і продажем товару «робоча сила». Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування по¬питу й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між ро-ботодавцями і найманими працівниками.

Розрізняють зовнішній (ЗовР) і внутрішній (ВнР) РП.

ЗовР охоплює відносини між продавцями і покупцями РС в масштабах країни, регіону, галузі. Це відносини, що виникають з приводу наймання працівників відповідної професії, спеціальності, а отже потребують жорсткої класифікації робіт і чіткого визначення їх змісту.

На ЗР діють галузеві профспілки, які об”єднують працівників окремих галузей, а також профспілки, які об”єднують працівників за професіями. Зовнішній ринок х-ся значною плинністю кадрів, тобто він припускає можливість вільного переходу з одного місця на інше.

ВнР – це система соц-труд відносин у межах 1-го під-ва, і передбачає рух кадрів усередині під-ва, переміщення з однієї посади на іншу. Це переміщення може відбуватися:

1) По горизонталі – переведення на інше РМ без змін у кваліфікації та без підвищення у посаді.

2) По вертикалі – переміщення на інше РМ з підвищенням у посаді або з високою кваліфікацією.

Функціонування Внутрішніх Ринків виражається через кадрову політику під-ва.

Розвиток внутрішнього ринку сприяє зниженню плинності кадрів, оскільки підприємство заінтересоване в збереженні працівників, які знають специфіку його вир-ва.

Зов і Вн ринки тісно пов’язані. У країнах з розвинутою ек-кою може переважати як один, так і інший ринок праці.

60. Норми важкості праці

Важкість прац і— це ступінь сукупного впливу всіх факторів трудового процесу та умов праці на працездатність і здоров’я людини, її життєдіяльність і відтворення робочої сили.

Важкість праці виражається функціональним напруженням організму, яке виникає під впливом м’язового і нервово-емоційного навантаження, а також зовнішніх виробничих умов. В такому розумінні поняття “важкість праці” можна застосовувати як до фізичних, так і розумових та нервово-напружених робіт

Основними факторами є:

Фізичне динамічне навантаження

маса вантажу

стереотипні робочі рухи

робоча поза

нахили корпусу

переміщення у просторі

Оцінювання важкості праці з рівномірним фіз. навантаження зд-сяза показниками однієї зміни; з нерівномірним фіз. навантаженням – за середніми показниками протягом 2-3х змін.

Завдання полягає в тому, щоб знайти такі критерії важкості праці, які дозволяли б будь-яку роботу віднести до того чи іншого класу. Основою для реалізації цього підходу є реакція організму на дію факторів трудового процесу і умов праці, яка виражається в зрушеннях фізіологічних функцій під час роботи і змінах в стані здоров’я працівника. У зв’язку з цим розрізняють два біологічних критерії:

● безпосередні реакції організму в процесі роботи — виробнича втома;

● віддалені реакції на роботу (її наслідки), які можуть виражатися в покращанні або погіршенні здоров’я, розвитку професійних захворювань, передчасному старінні, втраті працездатності