39.Продуктивність праці

Згідно з рекомендаціями МОП розрізняють поняття “продуктивність”і “прод-ть праці”(ПП).

Продуктивність - ефективність використання ресурсів праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації -під час вироб-ва різних товарів та надання послуг.вона відбиває взаємозв”язок між між к-істю і якістю вироблених товарів або послуг і ресурсами,що буливитрачені на їх вироб-во.продуктивність можна розглядати як загальний показник,що характеризує ефнктивність використаня ресурсів для вироб-ва продукції.проте суч. екон. Теорія стверджує,що точно визначити роль і частку витрат тих чи інших ресурсів,використаних на вир-во продукції неможливо.Тому для визначення ефективності вироб-ва найчастіше використов. Показник прод-ті проці,хоча це не означає,що тільки праця є джерелом родуктивності.

ПП відбиває ступінь ефективнності процесу праці,у її визначенні вихідною категорією є праця.

Праця,яка витрачається на вироб-во тієї чи іншої продукції,складається з:

-живої праці,яка витрачається в даний момент безпосередньо в процесі вироб-ва даної продукції

-минулої праці,уречевленої у раніше створеній продукції,яка використовується тією чи іншою мірою для вир-ва нової рподукції(сировина,матеріали,енергія-повністю;машини,спруди-частково)

ПП — це ефективність затрат конкретної праці,яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю роб часу, або к-істю часу, витраченого на одиницю родукції. Зростання ПП означає збільш. к-ості продукції,виробленої за одиницю часу ,або економію роб часу на одиницю продукції.

ПП відображає ефективність як живої,так і сукупної(живої та уречевленої) праці.Розрізн поняття індивідуальної(живої праці) та суспільної(живої та уречев)праці.

40.Показники і методи виміру продуктивності праці

Продуктивність праці вимірюється відношенням обсягу виро¬бленої продукції до затрат праці (середньооблікової чисельності персоналу). Залежно від прямого або оберненого відношення ма¬ємо два показники: виробіток і трудомісткість.

Виробіток — це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника чи робітника за рік, квартал, місяць. Він ви-мірюється відношенням кількості виробленої продукції до вели¬чини робочого часу, витраченого на його виробництво: B=Q/T,де В — виробіток;Q обсяг виробленої продукції;

Т — затрати робочого часу.

Трудомісткість — це показник, який характеризує затрати часу на одиницю продукції (тобто обернена величина виробітку): Тр=T/Q,де Тр — трудомісткість на одиницю продукції.

Чим більший виробіток продукції за одиницю часу або чим менші затрати часу на одиницю продукції, тим вищий рівень продуктивності праці. Найпоширенішим і універсальним показником є виробіток.

Методи вимірювання продуктивності праці (виробітку) за¬лежать від способу визначення обсягів виробленої продукції. Розрізняють натуральний, трудовий і вартісний (грошовий) методи.

Натуральний метод полягає в тому, що обсяг виро¬бленої продукції і продуктивність праці розраховуються в нату¬ральних одиницях (штуках, тонах, метрах тощо). Має обмежене застосування, оскільки підприємства і галузі випускають здебільшого різнорідну продукцію. Окрім цього, не враховує змін обсягу незавершеного виробництва, яке в деяких галузях має велику частку в загальному обсязі продукції (будівництво, суднобудівництво та іп.).

Трудовий метод найчастіше використовується на робочих міс¬цях, у бригадах, на виробничих дільницях і в цехах, де обсяг вироб¬леної продукції або виконаних робіт визначається в нормо-годинах.

У сучасних умовах найпоширенішим методом вимірювання про¬дуктивності праці є вартісний (грошовий), який грунтується на ви¬користанні вартісних показників обсягу продукції (валова, товар-на продукція, валовий оборот, нормативна вартість обробки, чиста, нормативно-чиста й умовно-чиста продукція, валовий дохід).

На практиці, щоб усунути спотворення величини виробітку, що виникає у разі зміни асортименту продукції( при зміні пропорцій матеріало- і трудомісткості), можна розрахувати індекси продуктивності праці змінного, постійного складу, структурний індекс.

41.Ефекти праці

42.Структура доходів населення. Номінальні і реальні доходи

Вартість робочої сили є своєрідною основою усієї системи доходів від суспільної праці.

Політика доходів, що здійснюється суспільством, являє собою важливу складову загальної соціально-економічної політики, оскільки показники доходів населення є характеристиками рівня життя і економічними характеристиками одночасно.

Доходи населення - це інструмент для визначення рівня добробуту суспільства. Ринкова економіка, орієнтуючи населення на підвищення свого добробуту, передусім за рахунок трудової активності, ініціативи і підприємництва, поряд з підтриманням со-ціально-незахищених груп населення потребує державних гарантій забезпечення споживання для всіх громадян.

Доходи населення - це сукупність коштів і витрат у натуральному виразі для підтримання фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини.

Розрізняють грошові і натуральні доходи. Формування грошових доходів здійснюється за рахунок оплати праці працівників, виплат із соціальних фондів, підприємницьких доходів, доходів від власності, доходів від особистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності, інших доходів

Натуральні доходи включають продукцію особистого підсобного господарства, що використовується на особисте споживання, а також трансферти в натуральній формі.

Виділяють номінальні і реальні доходи.

Номінальні доходи - це величина нарахованих виплат і натуральних видач. Реальні доходи - це номінальні доходи, скориговані на зміни цін на товари і тарифів на послуги.

Номінальні і реальні доходи

Вартість робочої сили є своєрідною основою усієї системи доходів від суспільної праці.

Політика доходів, що здійснюється суспільством, являє собою важливу складову загальної соціально-економічної політики, оскільки показники доходів населення є характеристиками рівня життя і економічними характеристиками одночасно.

Доходи населення - це сукупність коштів і витрат у натуральному виразі для підтримання фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини.

Виділяють номінальні і реальні доходи.

Номінальні доходи - це величина нарахованих виплат і натуральних видач. Реальні доходи - це номінальні доходи, скориговані на зміни цін на товари і тарифів на послуги. Індекс споживчих цін впливає на купівельну спроможність номінальних доходів населення:

Др = Дн/Іц

де:Др - доходи реальні;

Дн - доходи номінальні;

Іц - індекс споживчих цін.

Номінальні і реальні доходи, а також розміри і динаміка основних доходів окремих груп населення, таких як заробітна плата, пенсії або стипендії, дають перше уявлення щодо рівня життя.