- •1.Предмет,об*єкт і методи дисципліни «Економіка праці»
- •2.Взаємозв*язок епств з іншими дисциплінами
- •3.Населення як демоекономічна категорія. Відтворення населення
- •4.Людські ресурси:Суть і зміст
- •5.Трудовий потенціал. Рівні трудового потенціалу
- •6.Динаміка змін населення в Україні
- •10.Зміст та характер праці. Види праці та іі характеристики.
- •11.Еволюція праці як чинника виробництва.Праця і нтп
- •12.Соціально-трудові відносини:суть,місце в системі ринкової еволюції
- •13.Сторони,суб*єкти і органи соціально-трудових відносин
- •14.Принципи функціонування ств
- •18. Держава як суб’єкт ств.
- •19.Наймані працівники та роботодавці в системі ств в Україні
- •20.Профспілки як суб*єкти ств в Україні та в практиці країни з розгорнутою економікою.
- •21.Суть соціального партнерства та його роль в функціонуванні ринкової економіки
- •22.Генеральна,галузева,тарифні угоди
- •Генеральна угода та її роль у регулюванні ств.
- •Галузева угода: призначення, структура, зміст.
- •Регіональна угода: призначення, структура, зміст.
- •23.Ринок праці:суть,зміст,структура
- •26.Зайнятість.Види і форми зайнятості.
- •30.Показники праці як складова бізнес-плану
- •31.Розробка планів з продуктивності праці,чисельності персоналу
- •32.Організація праці.Принципи організації праці
- •33.Умови праці:суть і значення
- •34.Нормування праці
- •35.Структура робочого часу. Класифікація витрат робочого часу.
- •36.Методи нормування праці
- •39.Продуктивність праці
- •40.Показники і методи виміру продуктивності праці
- •43.Заробітна плата. Суть,форми ,системи
- •44.Функції зарплати
- •45.Тенденції вдосконалення оплати праці в Україні
- •46.Економічний аналіз в соціально-трудовій сфері
- •47.Суть і значення аудиту в сфері праці
- •48.Звітність показників з праці
- •49.Моніторинг соціально-трудової сфери
- •51. Інформаційна база, органи та об’єкти моніторингу.
- •52. Моп та особливості її діяльності.
- •53.Механізм нормотворчої діяльності моп.
- •58. Особливості функціонування первинного ринку праці в Україні.
- •59. Співвідношення внутрішнього і зовнішнього ринків праці.
18. Держава як суб’єкт ств.
СТВ – це об’єктивна взаємозалежність і взаємодія суб’єктів цих відносин у процесі праці, спрямованих на регулювання якості трудового життя.
Соц-труд вiдносини – це комплекс взаeмовiдносин мiж iхнiми сторонами – найманими працiвниками та роботодавцями, суб'eктами i органами сторiн за участi держави (органiв законодавчоi та виконавчоi влади) i мiсцевого самоврядування, що пов'язанi з наймом, використанням, вiдтворенням робочоi сили та спрямованi на забезпечення високого рiвня життя особистостi, колективiв та суспiльства в цiлому.
У сфері СТВ держава виконує наступні ф-ї: законодавець, захисник прав, регулювальник, працедавець, миротворець. Міра реалізації кожної з цих ф-й, характер їх поєднання у кожний конкретний момент часу визначається істор, пол, екон умовами розвитку держави. Тому роль держави у СТВ може суттєво змінюватися. Але держава повинна бути зацікавлена в ефективній самоідентифікації і найманих працівників, і працедавців, оскільки тільки соц активнпрацівник і працедавець можуть бути рівноправними партнерами.
19.Наймані працівники та роботодавці в системі ств в Україні
Роботодавці і їх роль у формуванні і розвитку СТВ.
СТВ – це об’єктивна взаємозалежність і взаємодія суб’єктів цих відносин у процесі праці, спрямованих на регулювання якості трудового життя.
Соц-труд вiдносини – це комплекс взаeмовiдносин мiж iхнiми сторонами – найманими працiвниками та роботодавцями, суб'eктами i органами сторiн за участi держави (органiв законодавчоi та виконавчоi влади) i мiсцевого самоврядування, що пов'язанi з наймом, використанням, вiдтворенням робочоi сили та спрямованi на забезпечення високого рiвня життя особистостi, колективiв та суспiльства в цiлому.
Згідно міжнародної класифікації статусу в зайнятості Роботодавці – це людина, що працює самостійно постійно наймає для роботи одну чи багато осіб. Працедавець зазвичай є власником засобів виробництва.
Особливе місце роботодавців у системі СТВ полягає у тому, що вони створюють робочі місця, визначають структуру і обсяги сукупного попиту на роб силу, залучають роб силу до сусп виробництва та укладають колективні та індивідуальні договори.
Основною метою утворення та функціонування об’єднань роботодавців є їх самоорганізація.
Самоорганізація – це діяльність суб’єктів господарювання спрямована на свідоме утворення ними незалежних самоврядних організацій, їх об’єднань та їх консолідація з метою посилення впливу на державну політику в сфері регулювання підприємницької діяльності, упорядкування стихійних процесів в соц-ек та соц-труд сферах, зниження рівня трансакційних витрат ек діяльності на користь найповнішого задоволення їх соц-ек інтересів та потреб у процесі соц діалогу з урядом та профспілками.
Основні завдання організації роботодавців:
1)удосконалення механізмів реалізації соц партнерства на засадах паритетності, рівноправності та відкритості
2)посилення впливу на реалізацію державної політики у сфері підприємницької діяльності шляхом участі у розробці нормативно-правової бази
3)удосконалення механізмів ведення колективних переговорів на рівні підприємства з метою зближення інтересів роботодавця і найманого працівника
4)сприяння у веденні бізнесу членам організації і надання комплексу послуг протекціоністського спрямування, інформаційно-консультативних послуг, освітніх та правозахисних послуг
Функції об’єднань роботодавців:
- співробітництва
- представництва і захисту інтересів
- контролю за виконанням зобов’язань
- регулювання попиту на роб силу
Організація роботодавців в Україні. Перша – „Союз підприємців Криму”(1988), „Укр. союз підприємців і промисловців”, „Спілка орендарів і підприємців України”, „Спілка юристів України”, „Спілка малих, середніх і приватизованих п-в України”, „Укр. асоціація п-в чорної металургії”.
Найманий працівник — це фізична особа (громадянин), яка перебуває у трудових відносинах з роботодавцем на підставі укладеного трудового договору (контракту) і безпосередньо виконує трудову функцію відповідно до Існуючих регламентів.
Нині в Україні структура суб’єктів соціально-трудових відносин, що представляють інтереси найманих працівників є такою.
На рівні підприємства суб’єктом виступає сам працівник, як носій первинного права у стосунках з роботодавцем. Другим суб’єктом є організація найманих працівників — місцева організація профспілки в особі профспілкового комітету. Крім профспілок інтереси .найманих працівників можуть представляти ради трудових колективів, окремі працівники, яким делегована частина повноважень колективу.
На територіальному рівні суб’єктом соціально-трудових відносин, що представляють інтереси найманих працівників є їх організації і об’єднання —профспілки.
На районному, міському рівні представництво найманих працівників здійснюється численними організаціями профспілок.
На галузевому рівні наймані працівники мають свої представницькі органи (галузеві профспілки).
На національному рівні інтереси найманих працівників представляє декілька десятків профспілкових об’єднань, галузевих і фахових профспілок.
Найактивнішими серед галузевих профспілок в Україні є профспілки працівників вугільної промисловості (ППВП) та гірничорудної галузей (НПГ).
У недержавному секторі економіки найбільшим профспілковим об'єднанням є Федерація профспілок працівників кооперативних та інших форм підприємництва.