65.Основні вимоги до формування дієздатного колективу.

Працездатний згуртований колектив виникає не відразу, цьому передує тривалий процес його становлення та розвитку, успіх якого визначається рядом обставин, мало залежать від того, складається чи колектив стихійно або формується свідомо і цілеспрямовано. Перш за все, мова йде про ясних і зрозумілих цілях майбутньої діяльності, відповідних внутрішнім прагненням людей, заради досягнення яких вони готові повністю або частково відмовитися від свободи рішень і вчинків і підкоритися груповій владі. Іншою важливою умовою успішного формування колективу є наявність певних, нехай навіть незначних досягнень в процесі спільної діяльності, які наочно демонструють її явні переваги перед індивідуальною. Ще однією умовою успіху діяльності офіційного колективу є сильний керівник, а неофіційного - лідер, яким люди готові підкорятися і йти за ними до поставленої мети. Нарешті, кожен колектив повинен знайти своє місце, свою "нішу" у формальній або неформальній структурі організації, де б він міг повністю реалізувати свої цілі і можливості і не перешкоджав робити це іншим. Початком формування офіційного колективу є рішення про створення відповідного підрозділу, належним чином оформлене юридично. Потім визначається його функціональна структура, коло обов'язків, прав і відповідальності для кожного співробітника, створюється надійна система інформування. Залученим працівникам офіційно повідомляють про цілі і завдання підрозділу його і колективу, покладають на них персональні завдання з урахуванням їх здібностей і можливостей зростання і вдосконалення, цілеспрямовано формують і підтримують сприятливий морально-психологічний клімат. Для неофіційного колективу "днем народження" стає звичайно якась надзвичайна подія або досягнення якогось межі в розвитку ситуації, після якого "так більше жити не можна". Воно породжує сплеск емоцій, що штовхає людей на об'єднання один з одним. Звичайно мова йде про почуття страху, протесту, бажання захистити себе, своє становище, свій статус в організації.

66.Наукова організація праці менеджера, її завдання та напрямки.

Менеджеру належить провідне місце у виконанні завдань управління. Він відповідає за роботу конкретного підрозділу чи організації в цілому, має у своєму підпорядкуванні конкретний колектив працівників, наділений правами і повноваженнями. Процес організації праці менеджера здійснюється на тій же основі, що і організація праці всього колективу. Організація праці базується на суспільних законах (закон розподілу праці, закон кооперації праці, закон переміни праці та ін.) і суб´єктивних організаційних принципах (принцип ритмічності, принцип пропорційності, принцип безперервності та ін.). Але у методах організацій управлінської праці є і особливості, що випливають із специфіки процесів управління організацією. Вони обумовлені відокремленням управлінської праці від праці виконавчої, яка є формою прояву розподілу праці у суспільстві. Змістом організації праці менеджера є науково обгрунтовані рішення таких питань, як розподіл і кооперація праці працівників у масштабі підрозділу чи підприємства в цілому, вибір раціональної системи і методів роботи, підбір і розстановка персоналу, організація робочих місць і створення ефективного виробничого середовища для працівників, використання засобів механізації управлінських робіт, їх конкретне рішення визначається методами і стилем керівництва менеджера, його загальноосвітнім і професійно-кваліфікаційним рівнем, удосконалення яких є одним із найважливішим завданням.Напрямки організації праці менеджера: 1)участь у вирішенні виробничих завдань (планування у вирішенні виробничих завдань, розподіл ф-й між працівниками, делегування повноважень, участь у виконанні ф-й апарату); 2)організація особистої роботи (планування особистої роботи, використання засобів орг. техніки, встановлення оптимального режиму роботи); 3)організація роботи з підлеглими (проведення ділових нарад, особисті контакти з підлеглими, приймання відвідувачів, проведення бесід).