58.Професійні, особисті та ділові якості успішного менеджера.

Вимоги до професійних і особистих якостей менеджера: 1.професійна компетентність, підготовка в сфері менеджменту.2.знання техніки та технології вир. в галузі до якої належить орг.3.знання економіки, права, психології і педагогіки.4.володіння навиками адміністрування.5.вмінян самостійно і своєчасно приймати обгрунтовані рішення інапол егливо добиватися їх виконаня шляхом впливу на підлеглих.6.чуття нового, здатність петредбачати тенденцію розвитку організації,7.організаційні здібності(вмінняефектино використовувати працівників,визначати їх функції та задачі, делегувати повноваження , дотримуватися слова і діла,особиста орган.)8.вміння працювати з людьми, знання здібностей і можливостей підлеглих,захист їх інтересів і піклування про умови побуту та праці,9.вміння налагоджувати гарні контакти в колективі, що грунтуються на взаємоповазі, довірі,створювати соц-псих клімат колективу.10.особисті якості-розум,енергійність.наполегливість,принциповість,рішучість,чесність,справедлиівсть,паовага, почуття об та відпов.ю,вимогливість до себе та до підлеглих.

59.Поняття “стиль керівництва”. “Стильові шкали”.

Основні стилі лідерства:Ліберальне керівництво характеризується мінімальною участю керівника. Підлеглі при цьому мають майже повну свободу визначати цілі, приймати рішення та контролювати свою роботу. Автократ має достатньо влади, аби нав’язати свою волю виконавцям і у разі необхідності без вагань вдається до цього. Автократ вважає, що його керівництво грунтується на авторитеті посади, яку він обіймає. Сила влади автоматично примушує підлеглих безостережно коритися наказам та інструкціям. Підприємства, де домінує демократичний стиль, характеризуються високим ступенем децентралізації повноважень. Підлеглі приймають активну участь у прийнятті рішень і користуються широкою свободою у виконанні завдань. Керівник вкладає багато зусиль у створення атмосфери відкритості та довіри, щоб у разі потреби підлеглий міг звернутися до підлеглого. Успіх застосування того чи іншого стилю залежить від багатьох обставин: змісту задачі і термінів її розв'язання; особистості керівника; особливостей колективу і виконавця; специфіки «поточного моменту»; інші фактори. Під стилем розуміється манера поведінки керівника стосовно підлеглих, що дозволяє вплинути на них і змусити робити те, що в цей час потрібно. Існують дві основні стильові шкали: шкала влади, діапазон якої простирається від повної демократії до абсолютної автократії. Тут розглядається ставлення керівника до своїх підлеглих як до суб'єктів управління; шкала переваг, на якій відбивається ставлення керівника до підлеглих як до об'єктів управління.

60.Характеристика авторитарного стилю керівництва.

Авторитарний стиль роботи полягає у тому, що менеджер замикає всі зв'язки на собі, а підлеглим надає мінімум інформації. Він суворо контролює дії підлеглих, часто вмішується в їхню роботу, вимагаючи чітко виконувати його вказівки, залишаючи для працівників тільки невелику можливість для прояву самостійності та ініціативи. Менеджер, який дотримується такого стилю догматичний, обов'язково вимагає підкорення людей своїй волі, не терпить заперечень і не прислуховується до іншої думки. Критику не терпить і не визнає своїх помилок, але сам любить критикувати інших. Він вважає, що адміністративні покарання є кращим способом впливу на підлеглих з метою одержання високих трудових досягнень. Вимагає від підлеглих все, що вважає за потрібним, не рахуючись з тим, що його вимоги нерідко виходять за рамки власне службових відносин і призводять до порушень трудового законодавства. У спілкуванні з людьми часто невитриманий і навіть грубий. Але він може бути і доброзичливим, коректним, уважно вислуховувати пропозиції підлеглих, проте не враховувати їх при прийнятті остаточного рішення. У цьому випадку стиль за суттю залишається авторитарним. Проте у більшості менеджерів авторитарного стилю керівництва недостатньо розвинуті особисті якості, переважають бажання командувати і безперечного підкорення. І тоді найбільш здібні та ініціативні працівники, які знають свою дійсну ціну і мають почуття власного достоїнства, прагнуть вийти з-під такого керівництва.