61. Місце, роль та склад ремонтного виробництва та обслуговування

Основним завданням функціонування ремонтного господарства підприємства є забезпечення безперебійної експлуатації устаткування. Служба ремонтного господарства в системі управління підприємством підпорядкована головному інженеру. До її складу входять: ремонтно-відновлювальна база підприємства, склади, цехи і загальнозаводські відділи ремонтного господарства (технологічно! Обладнання, диспетчерський).

Залежно від масштабів виробництва ремонтно-відновлювальна база підприємства може містити ремонтний механічний цех, який виконує ремонт технологічного обладнання; ремонтно-будівельний цех, який виконує ремонт будівель, споруд, виробничих, складських та службових приміщень; електроремонтний цех, підпорядкованих головному ^ енергетику і виконує ремонт енергоустаткування, а та склади обладнання та запасних частин. Крім того, в цехах доцільне створення ремонтних баз, підпорядкованих цехів механіку, головним завданням яких є підтримка в ботоспособном стан технологічного обладнання, здійснення профілактичних оглядів, різноманітних ремонтних робіт.

Загальнозаводські відділи ремонтного господарства підпорядковуючи головному механіку поряд з ремонтно-механічним і ремонтно-будівельним цехами. Разом з цими підрозділами в її службі можна організувати бюро планово-попереджувального ремонту і планово-виробниче бюро.

Характерними роботами для ремонтного господарства підприємства є:

• паспортизація та атестація обладнання;

• розробка технологічних процесів ремонту та їх оснащення;

• планування та виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту обладнання;

• модернізація обладнання.

62. Ремонтний цех, характеристика його виробничого процесу та техніко- економічні показники

Залежно від масштабів виробництва ремонтно-відновлювальна база підприємства може містити ремонтний механічний цех, який виконує ремонт технологічного обладнання; ремонтно-будівельний цех, який виконує ремонт будівель, споруд, виробничих, складських та службових приміщень; електроремонтний цех, підпорядкованих головному ^ енергетику і виконує ремонт енергоустаткування, а та склади обладнання та запасних частин. Крім того, в цехах доцільне створення ремонтних баз, підпорядкованих цехів механіку, головним завданням яких є підтримка в ботоспособном стан технологічного обладнання, здійснення профілактичних оглядів, різноманітних ремонтних робіт.

Під ремонтним циклом слід розуміти час між двома капітальними ремонтами, а перший ремонтний цикл починається з введення устаткування в експлуатацію до першого капітального ремонту, У цей проміжок часу стане виконання всіх заходів по технічному обслуговуванню і всіх видів ремонтів. Черговість їх виконання може бути представлена наступною приблизною схемою:

КР-ТО - ТО - МР 1 -ТО-МР 2 - ТО-СР-ТО- ТО - МР г -ТО-КР,

де КР - капітальний ремонт; СР - середній ремонт; МР - малий ремонт; ТО - технічне обслуговування.

При складанні ремонтного циклу необхідно враховувати різні фактори: тип виробництва, вигляд і властивості оброблюваних матеріалів, експлуатаційні умови, кваліфікація персоналу, ступінь завантаження обладнання.

міжремонтний період, періодичність виконання ремонтних робіт, а також їх трудомісткість і матеріаломісткість залежить від конструктивних особливостей обладнання. Виходячи з цього все устаткування на підприємстві групується за категоріями ремонтної складності . Кожній групі відповідає певне число одиниць складності ремонту, які встановлюються за довідником, і в остаточному підсумку формується категорія складності ремонту. Причому окремо оцінюється категорія складності ремонту електричної і механічної частин обладнання, а їх підсумок дає шукану величину - категорію складності ремонту конкретного устаткування.

На основі вищенаведених нормативів будується готовий графік планово-попереджувального ремонту, який охоплює все наявне в експлуатації обладнання, розраховується трудомісткість і матеріалоємність ремонтних робіт, а також чисельність ремонтного персоналу.

Проведені розрахунки включаються в систему поточного внутрішньовиробничого планування з відповідним асигнуванням коштів і наступним урахуванням витрат на виробництво продукції.

До основних техніко-економічних показників ремонтного господарства відносяться:

– час простою устаткування в ремонті, що доводиться на одну ремонтну одиницю;

– число ремонтних одиниць встановленого устаткування, що доводиться на одного ремонтного робітника;

– собівартість ремонту однієї ремонтної одиниці;

– оборотність парку запасних деталей як відношення вартості витрачених запасних деталей до середнього залишку їх в коморах у вартісному вираженні;

– число аварій, поломок і позапланових ремонтів на одиницю встановленого устаткування.