19. Принцип спеціалізації виробничих процесів,форми спеціалізації дільниць та цехів
Принцип спеціалізації - форма розподілу праці, яка характеризується виготовленням продукції обмеженої номенклатури, мінімізацією різновидів робіт, процесів, операцій, режимів обробки та інших елементів виробничого процесу.
Спеціалізація підвищує ступінь однорідності виробництва на робочих місцях, дільницях, цехах; збільшує випуск однорідної продукції; спрощує організацію виробництва і створює умови для механізації і автоматизації всіх процесів; сприяє ефективному використанню устаткування і виробничих площ, поліпшенню економічних показників за рахунок можливості використання спеціального, продуктивнішого устаткування, а також зниження собівартості і підвищення якості продукції. Дає можливість робітникам набути навичок і вміння для раціонального виконання робіт.
Внутрізаводську спеціалізацію підвищують шляхом проведення конструктивної, технологічної і організаційної уніфікації.
Виконання принципу спеціалізації суттєво впливає на здійснення інших принципів раціональної організації виробничого процесу.
Існують дві основні форми спеціалізації — технологічна та товарна. Технологічна структура передбачає виконання цехами підприємства певної частини технологічного процесу. Підрозділи створюються за принципом технологічної однорідності. Технологічна форма спеціалізації цехів і технологічна виробнича структура характерні для підприємств одиничного та дрібносерійного виробництва, які випускають різноманітну та нестійку номенклатуру виробів.
У разі товарної структури основні цехи підприємства спеціалізуються на виготовленні будь-якого виробу, групі однорідних виробів, вузлів, деталей з використанням найрізноманітніших технологічних процесів і операцій. У цехах товарної спеціалізації взагалі здійснюється замкнутий цикл виробництва, у зв'язку з чим їх часто називають товарно- замкнутими. Товарна форма спеціалізації цехів і товарна організаційна структура характерні для підприємств крупносерійного та масового виробництва, які випускають обмежену номенклатуру виробів у великих обсягах.
Поширеним типом виробничої структури для підприємств багатьох галузей промисловості є товарно-технологічна, або змішана, яка характеризується наявністю на підприємстві основних цехів, що організовані як за технологічною, так і за предметною ознакою. Як різновид цієї спеціалізації використовують товарно-подетальну чи товарно-повузлову спеціалізацію цехів з неповним циклом виготовлення продукції.
Широка спеціалізація, до якої на сучасному етапі прагне більшість підприємств, дає можливість мінімізувати витрати, скоротити тривалість циклу виробництва продукції, підвищити її якість та конкурентоспроможність. Однак тенденції світового розвитку підприємств — це вузькоспеціалізоване підприємство.
20. Економічна ефективність різних форм спеціалізації
Для оцінки рівня спеціалізації можна використати досить широкий арсенал показників. Найголовніші серед них такі: коефіцієнти подетальної, предметної та технологічної спеціалізації. Інтегральний коефіцієнт спеціалізації, коефіцієнт стійкості спеціалізації, коефіцієнт спеціалізації робочих місць та ін.
а) Коефіцієнт подетальної спеціалізації розраховується для підрозділів підприємства за формулою
,
(5.17)
де:
-
кількість найменувань деталей, що
виготовляються в даному підрозділі;
-
питома вага трудомісткості і-ої деталі
в сумарній трудомісткості продукції,
що виробляється в даному підрозділі за
певний період;
-
загальна трудомісткість виготовлення
і-го виду деталі за даний період;
-
сумарна трудомісткість виробництва
всіх видів деталей в даному підрозділі
за той же
період.
б) Коефіцієнт предметної спеціалізації виробничого підрозділу підприємства (цеху, дільниці, робочого місця) можна визначити за формулою
,
(5.18)
де
-
кількість найменувань (видів) продукції,
що випускається в даному підрозділі за
даний період;
-
питома вага трудомісткості кожного
і-го виду продукції в загальній
трудомісткості виробництва в даному
періоді;
-
загальна трудомісткість кожного і-го
виду продукції за даний період;
-
сумарна трудомісткість всього обсягу
виробництва всіх видів продукції за
даний період.
в) Коефіцієнт технологічної спеціалізації виробничого підрозділу за аналогією з попередніми показниками визначається за формулою
,
(5.19)
де
-
кількість стадій, процесів, операцій,
що здійснюються в даному підрозділі;
-
питома вага трудомісткості продукції
по і-му етапу, процесу, операції в даному
періоді ;
-
загальна трудомісткість продукції, що
проходить обробку по і-му етапу, процесу,
операції в даному періоді;
- сумарна трудомісткість продукції, що
виготовляється на всіх стадіях, процесах
операціях в даному періоді.
г) Інтегральний коефіцієнт спеціалізації можна визначити за загально відомою формулою середньої геометричної, що записується у вигляді
.
(5.20)
д) Коефіцієнт стійкості спеціалізації характеризує рівень організації виробництва та рівень дотримання встановленої на робочих місцях спеціалізації протягом певного робочого часу. Розрахунок проводиться за формулою
,
(5.21)
де
-
витрати часу на виконання робіт,
невластивих для даного робочого місця;
-
тривалість зміни;
-
кількість робочих місць (обладнання).