29. Зміст і задачі плану з праці, персоналу і фонду оплати праці.

Однією з функцій управління є визначення планової кількості працівників та показників ефективності використання праці в плановому періоді. Основними задачами плану з праці, персоналу і оплати труда є:

-забезпечення виконання виробничої програми наявною кількістю робітників;

-стимулювання росту продуктивності праці і перевищення темпів її росту над темпами росту оплати труда;

-підвищення кваліфікації робітників;

-встановлення оптимального співвідношення між кількістю різних категорій працюючих підприємства;

-ув’язка показників плану по праці та оплати труду з іншими розділами плану розвитку підприємства;

-удосконалення форм і систем заробітної плати.

Інформаційною базою для розробки плану є:

-матеріали аналізу стану використання трудових ресурсів на підприємстві;

-матеріали досліджень і прогнозування кон’юнктури ринку праці в регіоні діяльності підприємства;

-законодавчі та нормативні акти, що регулюють трудові відносини у країні, прогнози очікуваних змін з цих питань;

-стратегічний план розвитку підприємства;

-інформація з режиму роботи підприємства, кількість робочих місць та виробничої площини.

План з праці, персоналу та оплати праці складається з наступних підрозділів:

1.План росту продуктивності праці.

2.План трудомісткості виробничої програми.

.3Баланс робочого часу на плановий період.

4.Планування потреби у робочої силі відповідної кваліфікації.

5.Планування фонду заробітної плати.

25. Поняття та види показників виробничої потужності(вп) підприємства, різновиди вп: вихідна, вхідна середньорічна – методи її обчислення

Виробнича потужність(ВП) підприємства характеризується максимальним обсягом виробництва продукції встановленого асортименту, який може бути вироблений підприємством в одиницю часу при встановлених умовах виробництва. Одиницею часу виступають рік, квартал, місяць, доба, зміна, година.

Видами показників ВП є наступні показники: вхідна (ВП підприємства на початок планового періоду (року), вихідна(ВП на кінець планового періоду (року)), введена, виведена та середньорічна ВП(середньорічна ВП (М^ср) розраховується як середня арифметична між розмірами ВП на окремі моменти часу.

Середньорічна виведена ВП розраховується множенням виведеної ВП (М_вив) на число місяців з моменту вибуття потужності до кінця року (К_вив) і діленням на 12 місяців. В разі коли невідомий момент (день) виведення потужності, а відомий лише місяць, приймається, що потужність виводиться з 1 числа вказаного місяці.

Таким чином, розрахунок середньорічної виробничої потужності можна представити наступним чином:

(М^ср) = М_вх + М^ср_вв – М^ср_вив = М_вх + (М_вв * К_вв / 12) – (М_вив * К_вив / 12) .

Показник середньорічна ВП є основним за допомогою якого підприємство характеризує розмір ВП, а також розраховує один із основних показників який характеризує ефективність діяльності підприємства – коефіцієнт використання виробничої потужності підприємства розраховується за ормулою: К_вп = О_тп / М^ср . де О_{тп -} обсяг товарної продукції підприємства за рік, М^{ср –} середньорічна ВП

Крім вищеозначених, також виділяють наступні види показників виробничої потужності: проектна – визначається у процесі проектування; поточна – фактично досягнута виробнича потужність; резервна – для покриття „пікових” навантажень у деяких галузях: енергетика, харчова промисловість тощо.

Одиницями виміру ВП можуть бути:

1.натуральні одиниці виміру (кг., метри погонні, метри квадратні тощо); використовуються в разі коли підприємство виробляє один або кілька видів продукції

2. умовно-натуральні одиниці виміру (різні види умовних виробів – умовний зошит, банка тощо); використовуються в разі коли підприємство виробляє один або кілька видів продукції в асортименті, що призводить до вибору умовної одиниці продукції по кожному з її видів

3.вартісні одиниці виміру (грн); використовуються при широкій номенклатурі й асортименті виробляємої продукції за умови встановленої структури виробництва

4.ресурсні одиниці; використовуються при неможливості визначити точно структуру виробництва по окремим видам продукції, що призводить до необхідності вимірювати виробничу потужність у кількості наявних на підприємстві ресурсів, використовується найчастіше