30. Визначення продуктивності праці, як етап розробки плану з праці.

Продуктивність праці – це здатність праці виробляти певну кількість продукції (робот, послуг) у одиницю часу. Рівень продуктивності праці характеризується такими основними показниками, як виробіток й трудомісткість.

Трудомісткість – це витрати живої праці на виробництво одиниці продукції (робот, послуг). Вона розраховується за формулою:

Ti=Фш/Qi,

де Фі – кількість робочого часу, що витрачено на виготовлення продукції (робот, послуг), люд-часи;

Qi – обсяг виготовленої продукції за цей час, шт..

Виробіток характеризується кількістю продукції, що може бути виготовлена за одиницю часу:

В=1/ti=Qi/Фі

31. Планування балансу робочого часу на підприємстві.

На чисельність персоналу суттєво впливає використання робочого часу на підприємстві. Повну інформацію з цього питання несе в собі спеціальний документ, який носить назву – баланс робочого часу, який може бути розроблений для ділянки, цеху та підприємства в цілому.

Плановий баланс робочого часу одного робітника розраховується таким чином:

1.Визначається середнє число робочих днів у році.

2.Визначається середня тривалість робочого дня.

3.Визначається ефективний (корисний) фонд часу одного робітника у годинах.

32. Планування фонду оплати праці.

Планування оплати праці містить установлення фонду оплати та рівня середньої заробітної платні по кожній категорії працюючих, ощадливому використанні грошів та по підприємству в цілому..

Механізм планування оплати праці повинен виконувати рішення наступних задач:

-відтворення робочої сили;

-розробку стимулів для підвищення кількості та якості праці в розрахунковому періоді;

-стислий зв’язок між обсягом виробництва та сумою коштів, спрямованих на оплату праці;

-забезпечення росту середньої заробітної платні і якості життя робітників підприємства;

-забезпечення раціонального співвідношення в оплаті праці працюючих різних категорій;

-скорочення плинності кадрів.

Плановий фонд оплати праці – це сума коштів необхідних для оплати праці робітників підприємства у відповідності до установленого плану виробництва і державним вимогам щодо оплати праці. До фонду входять основна та додаткова заробітна платня.

33. Визначення основної та додаткової заробітної платні.

Основна – це безпосередньо оплата за виконання необхідного обсягу робіт. До неї відносять відрядний розцінок, тарифні ставки, посадові оклади, а також доплати встановленні чинним законодавством (у вигляді вартості продукції, що видається у порядку натуральної оплати, якщо це передбачено колективним договором). Додаткова заробітна платня визначається кінцевим результатом діяльності підприємства і виступає у формі премій, винагород, заохочувальних та компенсаційних виплат, а також доплат у розмірах передбачених чинним законодавством (відпустки, оплата невідпрацьованого часу у разі виконання державних, або громадських обов’язків).

36. Формы и системы заработной платы

Существует 2 формы: сдельная ОТ; повременная ОТ. Сдельная форма ОТ позволяет определить зп на основании количества выпущенной продукции в соответсвии с нормами, расценками, разрядами. Системы сдельной ОТ: прямая сдельная зп: оплате подлежит только количество выпущенной продукции по установленным расценкам. Рi –расценка, Кт – тарифный коэффициент, Qi – количество выпущенной продукции, ЗПпр.сд = Spi*Qi*Кт. Расценка – это ОТ за единицу изготовленной продукции. Рi = (Ст/Нвыр)*Кт, Нвыр – норма выработки – это часовая производительность труда рабочего, Рi = Ст*Нвр*Кт. Нвр – норма времени – время необходимое для изготовления конкретного вида товара. Применяется при оплате труда основных производственных рабочих, т.е. на нормируемых работах, когда результат работы может быть количественно подсчитан. Сдельно-премиальная: ЗПсд.пр = Spi*Qi*Кт + m, где m – премия. При выполнении работы в заданном объеме работнику причитается премия (в %, либо в абсолютной сумме). Косвенно-сдельная: для рабочих обслуживающих направления (транспорт, ремонтных рабочих), труд которых не подлежит нормированию, но результаты их работы существенно влияют на уровень выработки производственных рабочих. Ф – (время работы) отработанное время; Квн – коэффициент выполнения норм производственными рабочими. ЗПсд-к = Ст*Ф*Кт*Квн. Сдельно-прогрессивная: ЗПсд.прог. = Sp0*Q0*Кт + Sp1*Q1*Кт, где Q0 – установленный объем работы, Q1 – дополнительный объем работы, р0 – установленная расценка за плановый объем работы, р1 – повышенная расценка за дополнительный объем работы. Аккордная – это определение ЗП за весь объем законченной работы с указанием срока выполнения (в строительстве и в работах, когда оплачивается готовый результат). Повременная форма ОТ предполагает оплатить работу работника на основе отработанного рабочего времени (время фиксируется для вспомогательных, обслуживающих работников, для руководителей). Системы повременной ОТ: Простая повременная: ЗПпов = Ф*Ст*Кт. Повременно-премиальная. ЗПпов.пр = Ф*Ст*Кт*m. Премия выплачивается за достижения количественных и качественных показателей работы П.