8.Контролінг як інтегрований інструмент планування та контролю.

Контролінгом-система управління процесами досягнення кінцевих завдань і результатів діяльності підприємства Головна мета контролінгу – орієнтація управлінського процесу на досягнення всіх цілей, що постають перед підприємством.

Основними функціями контролінгу є: Планування: інформаційна підтримка при розробці базових планів (продажів, виробництва, інвестицій, закупівель); формування й вдосконалення структури системи планування; встановлення потреби в інформації і часі для окремих кроків процесу планування; координування процесу обміну інформацією та інш. Контроль та аналіз: розробка і реалізація системи внутрішнього обліку; уніфікація методів й критеріїв оцінки діяльності підприємства і його підрозділів; визначення показників які контролюються на підприємстві; аналіз відхилень від планових показників та причин цих відхилень Інформаційне забезпечення: збір та обробка інформації; розробка структури інформаційної системи; стандартизація інформаційних носіїв й каналів; Управління: розрахунок ефективності інвестиційних проектів; адаптація організаційної структури управління підприємством з метою підвищення її гнучкості й спроможності до швидкого реагування на зміни зовнішнього середовища; збір, аналіз даних про зовнішнє середовище підприємства. За рівнем управління виділяють стратегічний та оперативний контролінг.

Критерій	Стратегічний контролінг	Оперативний контролінг
Орієнтація	Зовнішнє та внутрішнє середовище	Економ ефективність діяльності під-ва
Рівень управління	Стратегічний	Тактичний і перативний
Цілі	забезпечення життєздатності; проведення антикризової політики; підтримання потенціалу успіху.	1.забезпечення прибутковості підприємства; забезпечення ліквідності підприємства.

11. Визначення корпоративної місії й конкурентної стратегії. Корпоративна місія відбиває орієнтацію й спрямованість підприємства на рішення завдань задоволення потреб і запитів споживачів, здійснюваного на певному ринку виходячи з кола специфічних потреб, що задовольняють, і запитів, сукупності конкретних споживачів, певних товарів, реальної конкурентної переваги підприємства. Визначення конкурентної переваги є результатом дослідження й аналізу конкурентного середовища, що виявляє ключові фактори, сильні й слабкі сторони як самого підприємства, так і його конкурентів. За визначенням конкурентної переваги треба ухвалення рішення й планування програми його досягнення.

12. Стратегічне планування. Спрямовано на досягнення певних цілей росту - росту обсягів збуту, частки ринку, прибутку або розміру й масштабів підприємства. Залежно від цілей розрізняють інтенсивний ріст, інтегративне зростання і ріст за допомогою розширення сфер діяльності. Інтенсивне зростання відбиває можливості й намір підприємства зміцнювати свою конкурентоспроможність і забезпечувати розвиток за рахунок своїх власних ресурсів у межах існуючих базових ринків через перевагу споживачами пропонованих їм товарів товарам конкурентів. Интегративний ріст може проявлятися як у придбанні, поглинанні (горизонтальної інтеграції) окремих господарських одиниць, так і у взаємодії постачальників, виробників і споживачів (вертикальної інтеграції) і розвитку суміжної діяльності в загальній системі створення цінності (товару). Ріст за допомогою диверсифікованості діяльності здійснюється на основі інвестицій у нові сфери діяльності й обумовлюється обмеженими можливостями подальшого розширення діяльності й розвитку в основних сферах, сильною позицією конкурентів, спадом базового ринку.

13. Планування й розробка збутової політики підприємства - визначення й вибір товарної, асортиментної, ціновий, комунікаційної, розподільної і сервісної політики. Товарна політика полягає в розробці ефективної програми виробництва й збуту певного товару, спрямованої на подолання й перерозподіл сил конкурентного тиску ринку на користь підприємства. Асортиментна політика полягає в розробці ефективної програми виробництва й збуту сукупності товарів певної розмаїтості. Ефективність асортиментної політики визначається співвідношенням основних ефектів - ефекту розмаїтості (виражається в збільшенні обсягів збуту за рахунок пропозиції певного спектра взаємодоповнюючих, супутніх, технологічно однорідних товарів) й ефектів досвіду й масштабу(скорочення питомих загальних витрат при збільшенні обсягів виробництва). Структура товарних асортиментів характеризується широтою(число товарних груп) й глибиною(число модифікацій товару в окремій товарній групі) Цінова політика виробничого підприємства полягає у формуванні ефективної структури цін товарів. Вона формується в контексті всієї збутової політики. Вибір і формування цінової політики підприємства визначаються трьома основними групами факторів: витратами, попитом і конкуренцією. На основі витрат визначаються так звані внутрішні ціни, або ціни, що виходять із витрат: гранична ціна; технічна ціна, цільова ціна. Гранична ціна встановлюється на рівні змінних витрат і є абсолютною нижньою границею ціни на товар підприємства.Технічна ціна встановлюється на рівні беззбитковості й забезпечує покриття як змінних. Цільова ціна встановлюється на рівні достатньої віддачі на капітал і перевищує технічну ціну на величину надбавки, обумовленої або на основі достатньої норми віддачі, або як фіксованої величини. Аналіз попиту базується на дослідженні його еластичності за ціною, що характеризує чутливість до ціни. Детермінантами чутливості до ціни є наступні: унікальність цінності; якість; поінформованість про аналоги; труднощі порівняння; загальні витрати - кінцевий результат (прямо пропорційна частці витрат на товар у загальних витратах покупця); розподіл витрат (прямо пропорційна частці витрат покупця в спільних витратах з іншими покупцями); дохід (прямо пропорційна частці витрат на товар від загального доходу покупця); доповнюваність;запас. Аналіз попиту передбачає також визначення сприйманої цінності товару й оцінку його базової вигоди (економії витрат) для покупця. Для споживача базова вигода складається у зниженні витрат. Нульова економія витрат споживача визначає рівень максимально прийнятної ціни на відповідний товар.

14. Поточне планування поставок і реалізації товарів – цей етап планування діяльності виробничого підприємства передбачає деталізацію й конкретизацію планів збуту в предметному, об'єктному, тимчасових і об'ємному аспектах. Планування реалізації виробляється на основі плану поставок. План реалізації відбиває плановані надходження коштів покупців в оплату поставлених їм товарів підприємства, виробляється з обліком відвантажених, але не оплачених товарів. Прогноз збуту (продажу) товару передбачає оцінку обсягів збуту на основі наступних використовуваних методів: 1.Суб'єктивні або експертні методи; 2.Об'єктивні, що припускають явне, чітку формулювання й незалежність процесів прогнозування від імені, їх виробляючого.

3.Евристичні й екстраполяційні методи, що припускають формулювання прогнозу на базі спостережень за минулою еволюцією досліджуваного параметра без обліку в явній формі основних його визначальних факторів; 4.Експлікативні,щоприпускаютьідентифікацію факторів, що визначають прогнозований параметр, і імовірнісний прогноз їхніх майбутніх значень. При плануванні обсягу реалізованої продукції підприємства необхідно враховувати зміну залишків продукції підприємства яка була відвантажена підприємством покупцям, але не оплачена ними. Залишки відвантаженої, але не сплаченої продукції на початок планового періоду визначаються за даними на кінець звітного періоду. Залишки відвантаженої, але не сплаченої продукції на кінець планового періоду розраховуються або на основі нормативів таких залишків, або на основі досвіду минулих періодів.Плановий обсяг реалізованої продукції визначається в діючих цінах на годину складання плану.

15. Планування рекламної діяльності підприємства. Реклама товарів і послуг - об'єктивна інформація про споживчі властивості товарів, про місце й форми продажу товарів. Види реклами: 1.Інформаційна; 2.Переконуюча; 3.Нагадуюча;4. Підкріплююча (підтверджує ефективність товару); 5.Іміджеві (підкреслює статус торгової марки, бренда, фірми, її надійність тощо). У залежності від цілей реклами та її носіїв формується рекламний бюджет. Є кілька підходів до його розрахунку:1. виходячи з мети та завдань підприємства, тобто бюджет буде таким , який необхідний для досягнення цілі;

2.виходячи з принципу "попередні асигнування плюс певний відсоток", коли підприємства посилюють свою рекламну діяльність у процесі реалізації проекту;

3.метод конкурентного паритету, тобто бюджет не менший ніж у конкуренти;

4.принцип "певний відсоток від суми продаж" ставити в залежність розмір бюджету на рекламу з розміром продажів продукції;

5.бюджет на рекламу може формуватися на основі функції впливу реклами, яка описує зв'язок між розміром витрат на рекламу й кількістю додаткових споживачів, обсягом збуту тощо, тобто бюджет визначається за принципом її ефективності.

Ефективність реклами оцінюється з огляду на комунікаційну та збутову діяльність. Перший показник - це витрати на рекламу в розрахунку на один покупця, а другий - витрати на рекламу в розрахунку на одиницю обсягу збуту продукції.

16. Виробнича програма підприємства, поняття, зміст і вихідні дані для її розробки. Виробнича програма – це система завдань з об’єму, номенклатури, асортименту і якості продукції у відповідності до плану продажу, згідно замовлень на продукцію підприємства.Виробнича програма займане провідне місце серед інших розділів поточного плану підприємства. Ций план обумовлює завдання по впровадженню в дію нових виробничих потужностей та потребу в матеріально-технічних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті тощо. Виробнича програма тісно пов’язана із планом по труду і заробітній платі; планом по витратах і собівартості, фінансових результатів та інш Від неї залежить величина державних податків і зборів.Вихідними даними для розробки виробничої програми є :

- перспективний план виробництва продукції;

- прогноз потреби у продукції підприємства, який складається на підставі результатів досліджень змін ринкових елементів у часі, а саме попиту, пропозиції, цін, кількості і якості конкурентів тощо;

- державний контракт і державне замовлення на продукцію підприємства;

- договори на виробництва і поставку продукції, які складаються у результаті вільного продажу виробів;

- заходи зі спеціалізації і кооперування виробництва;

- заходи зі збільшення виробничих потужностей підприємства;

- дані про залишки нереалізованої продукції у попередньому періоді.

Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно крім державного контракту та державного замовлення, розмір яких встановлюється відповідно до виробничих можливостей підприємства та за згодою дирекції.