48. Основні показники плану, їх загальна характеристика та взаємозумовленість.

Собівартість продукції (робіт, послуг)- це виражені у вартісній формі витрати підприємства на її виробництво і реалізацію Собівартість продукції підприємства є одним з головних результатів діяльності підприємства, а також головним фактором, що впливає на досягнення суб’єктивної мети підприємства – отримання прибутку.

В залежності від об*єкту витрат собівартість поділяють на:

- собівартість одиниці продукції

-собівартість товарної продукції;

собівартість валової продукції;

-собівартість реалізованої продукції.

- Обсяг товарної продукції (ТП) визначають у діючих та порівняльних цінах за формулою:

,

- У валову продукцію (ВП) включають всю продукцію у вартісному виразі, незалежно від ступеня її готовності і виз­начають у порівняльних цінах за формулою:

де НЗВп, НЗВк — вартість залишків незавершеного вироб­ництва відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.;

Іп, Ік — вартість інструменту для власних потреб відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.

-Реалізована продукція – це продукція, що відвантажена та оплачена споживачами., в діючих цінах

, де НРПп, НРПк – вартість нереалізованої продукції відповідно на початок та кінець періоду

45. Зміст й завдання оперативно-календарного планування на підприємстві.

Оперативно-календарне планування — конкретизація плану виробництва у вигляді завдань у натуральній кількості на короткі проміжки часу і за конкретними виконавцями.

Завдання:

1)забезпечення ритмічного виробництва відповідно до встановлених обсягів і номенклатури, а також терміну виготовлення і поставки продукції споживачам;

2)забезпечення максимальної безперервності виробництва, тобто забезпечення найменшої тривалості виробничого циклу, що сприятиме зменшенню незавершеного виробництва і прискоренню оборотності обігових коштів;

3)забезпечення рівномірності та комплектності завантаження устаткування, працівників і площ, що сприятиме кращому використанню виробничих фондів.

Календарне планування включає розробку:

-календарно-планових нормативів;

-планів-графіків руху предметів праці в часі та просторі у процесі виробництва;

-розрахунки завантаження устаткування та площ (об'ємні розрахунки);

-доведення виробничих завдань на основі розроблених планів-графіків до підрозділів, виробничих дільниць і робочих місць.

Диспетчерське регулювання полягає:

-у контролі виконання планів-графіків;

-у поточній координації роботи задіяних цехів, дільниць і робочих місць у процесі виконання завдання.

Методи

1. Подекадний метод оцінки ритмічності полягає в тому, що розраховуються, а потім порівнюються планові та фактичні відсотки по декадах, відхилення від запланованих відсотків свідчить про рівень ритмічної або неритмічної роботи.

Кр=Дд/Дм*100,

2. Метод оцінки за допомогою коефіцієнта рівномірності (Кр) виконання виробничої програми, який визначається за формулою:

,

3. Для оцінки ритмічності роботи підрозділів або підприємстві використовується коефіцієнт ритмічності, розрахований за допомогою коефіцієнта варіації (V): Кр=1-V

, де р - середнє квадратичне відхилення; х середня арифметична варіаційного ряду;

,

Які б системи і методи оперативного планування не застосовувалися на кожному конкретному підприємстві, їхня мета одна: забезпечити рівномірність перебігу виробничого процесу й ефективно виконати головну мету підприємства – випуск якісної продукції у необхідній кількості та у встановлені терміни.

46. Планування прибутку підприємства Прибуток є показником ефекту (результату) діяльності підприємства. Прибуток, як економічна категорія, являє собою частину доданої вартості.

План прибутків і збитків відбиває результативність всіх видів діяльності підприємства (виробництво й збут продукції, фінансова й інша діяльність) за певні періоди планового року. Розрахований у ньому фінансовий результат (прибуток, збитки) є основою для розробки інших фінансових документів.

Розподіл й використання прибутку є важливим господарським процесом, який забезпечує покриття потреб підприємства, а також формування доходів держави. Механізм розподілу прибутку повинен сприяти підвищенню ефективності діяльності підприємства

В результаті співвідношення прибутку (результату діяльності) та витрат або ресурсів підприємства розраховуються показники рентабельності (прибутковості) підприємства. Оскільки існує кілька видів прибутку підприємства, а також кілька видів ресурсів, їх співвідношення створюють систему показників рентабельності

Методи: Планування прибутку підприємства можливо на основі використання трьох методів: методу прямого розрахунку, на сонові планування показників витрат на одну гривню продукції, факторного (аналітичного) методу.

-Згідно прямого методу, прибуток планується за окремими видами продукції на основі калькуляції собівартості одиниці кожного виду продукції. Прямий метод планування прибутку використовується при масовому та крупносерійному виробництві.

-Планування прибутку на основі планування показників витрат на одну гривню продукції проводиться на підприємствах серійного та одиничного типу виробництва. Це укрупнений метод, розрахунок прибутку ведеться по підприємству в цілому, а не по окремих видах продукції.

-Факторний (аналітичний) метод передбачає планування прибутку підприємства з врахуванням впливу окремих факторів. Фактори, які впливають на зміну прибутку підприємства можна поділити на п’ять груп:

зміна технічного рівня виробництва;

1.організаційні зміни;

2.зміни обсягів виробництва;

3.зміна структури виробництва;

4.зовнішні зміни.