41. Завдання і зміст плану організаційного і технічного розвитку.

Технічний розви­ток – це процес формування та удосконалення техніко-технологічного рівня підприємства, що має бути прогресивним і постійно зорієнтованим на під­вищення ефективності виробництва.

Система планування організаційно-техніч­ного розвитку на підприємстві включає комплекс різноманітних планів, які взаємодіють один із одним та спрямовані на здійснен­ня основних функцій та завдань планування. Види планів різн­яться за цілями, предметом, рівнями, змістом та періодом плану­вання. Важливо виділяти фактори, які визначають склад та зміст цього комплексу:

-організаційна структура та профіль інноваційної діяльності підприємства;

-склад інноваційних процесів, які здійснюються;

- рівень кооперації при їхньому проведенні, масштаби та постійність інноваційної діяльності.

Технічний розвиток є ви­значальним чинником розвитку підприємства, його змістом, ви­значає його динамічну основу. Організаційний — веде до зміни його форми. Організаційний розвиток реалізується у технологіч­но раціональному існуванні елементів виробництва та забезпе­ченні необхідної системи виробничих зв'язків, активно впливає на формування технології та техніки. Формується чітка залеж­ність між технічним та організаційним розвитком, що доповню­ється ефективністю реалізації економічних, соціальних та юри­дичних напрямків розвитку підприємства.

42. Система показників технічного та організаційного розвитку, методика їх розрахунку.

Показники техніко-економічний рівень виробництва : фондоозброєність; енергоозброєність; структура технологічного процесу по трудомісткості; доля нових технологічних процесів по обсягу чи трудомісткості; середній строк використання технологічних процесів; коефіцієнт використання матеріалів; продуктивність устаткування; надійність довговічність; питома матеріаломісткість; середній строк експлуатації устаткування; доля прогресивних видів устаткування; доля технічно та економічно застарілого устаткування; ступень охвату робітників механізованою працею; доля обсягу виробництва при використанні автоматизації.

Для оцінки загальної економічної ефек­тивності організаційно-технічних заходів, інновацій використо­вують систему показників:

-інтегральний ефект;

-індекс рентабельності інновацій;

-норма рентабельності;

-період окупності.

Інтегральний ефект (Еін) — це різниця результатів та витрат на реалізацію техніко-організаційного заходу за розрахунковий період, приведених до одного року

,

де Рt — результат діяльності за i-й рік; Вt — витрати на впровадження заходу; a — коефіцієнт дисконтування (дисконтний множник).

Проте термінологія може змінюватися. Так, інтегральним ефектом може вважатися чистий дисконтований дохід, чиста приведена вартість або чиста сучасна вартість, чистий приведе­ний ефект.

Індекс рентабельності (IR) - це співвідношення приведених доходів до приведених на цю ж дату інноваційних витрат.

У чисельнику формули буде показано розмір доходів, які приведені до початку реалізації організаційно-технічного заходу, а в знаменнику — величина інвестицій в останні, дисконтованих до початку процесу інвестування. Іншими словами, порівнюють­ся дві частини потоку платежів — дохідна та інвестиційна.

Індекс рентабельності тісно пов'язаний із інтегральним ефек­том. Якщо інтегральний ефект ЕІН, то ІR > 1, і навпаки, при IR > 1 проект вважається економічно невигідним, при IR < 1 - неефек­тивним.

В умовах дефіциту коштів перевага повинна надаватися тим рішенням, для яки IR найбільший.

Норма рентабельності (ЕR) — являє собою ту норму дискон­ту, при якій доходи, які дисконтуються за певний проміжок часу дорівнюють інноваційним вкладенням. У цьому разі доходи та витрати проекту визначаються шляхом приведення до розрахун­кового моменту, тобто:

,

де Ді – доход за j-період.

Іншими словами, норма рентабельності ЕR характеризує рівень дохідності конкретного інноваційного рішення через дисконтну ставку, по якій майбутня вартість грошового потоку від інновацій приводиться до теперішньої вартості інвестиційних коштів. По­казник ЕR може мати і інші назви: внутрішня норма дохідності, внутрішня норма прибутку, норма повернення інвестицій.

Період окупності (То) — один із найбільш часто вживаних по­казників оцінки ефективності капітальних вкладень. Па відміну від показників, які використовуються у вітчизняній практиці, по­казник «термін окупності капітальних вкладень» базується не на прибутку, а на грошовому потоці з приведенням коштів, які інве­стуються в інновації та суми грошового потоку до теперішньої вартості.