19. Оптимізація виробничої програми підприємства.

Виробнича програма повинна формуватися з урахуванням ресурсів підприємства й одержання найкращих результатів. При цьому, все буде залежати від того, що підприємство вважає для себе головним результатом своєї діяльності, тобто який критерій оптимальності підприємство для себе обирає. Зазвичай таким критерієм (головним результатом) виступає обсяг прибутку підприємства, але можуть бути інші варіанти – обсяг виробництва, завантаження (використання) ресурсів підприємства тощо.

Виробнича програма, яка в найбільшій мірі відповідає структурі наявних ресурсів підприємстві і забезпечує найкращі результати за обраним критерієм, називається оптимальною.

Для вирішення завдання оптимізації виробничої програми при певних обмеженнях підприємства в ресурсах застосовується загальновизнана модель Л.Конторовича, розглянемо її за умови, що критерієм оптимальності виступає максимізація прибутку:

Z = (zj * xj) => max (j = 1, n)

(aij * xj)  Bi (i = 1, m) xj ≥ 0 ,

де Z – головний результат – обсяг прибутку підприємства (критерій оптимальності),

zj – прибуток від реалізації одиниці j-го виду продукції,

xj – обсяг виробництва одиниці j-го виду продукції,

n – кількість видів продукції,

aij – витрата і-го виду ресурсу на виробництво одиниці j-го виду продукції,

Bi – обсяг і-го виду ресурсу на підприємстві (обмеження в ресурсах),

m – кількість видів ресурсів.

Таким чином, останнім етапом розробки виробничої програми підприємства є процес її оптимізації з метою отримання найкращих результатів діяльності підприємства.

20 .Поняття виробничої програми, її структура

Виробнича програма підприємства (план виробництва і реалізації продукції) — це заздалегідь запланований підприємством певний обсяг випуску продукції визначеного асортименту і якості.

21. Формування плану виробництва продукції

Структура виробничого плану включає такі дані: обсяг виробництва продукції (послуг) та обсяг її реалізації (в кількісних показниках); характеристика виробничих цехів; виробнича програма цехів;загальна характеристика технологічних ліній та обладнання робочих місць у цехах; розрахунок устаткування; розрахунок площі цехів; характеристика джерел постачання сировини, напівфабрикатів тощо; розрахунок чисельності робітників виробництва; прогноз сумарних витрат, у тому числі їх розподіл на постійні та змінні.

Отже, ця частина бізнес-плану має поінформувати про:

— загальний підхід до виробництва;

— джерела сировини;

— технологічні виробничі процеси;

— вимоги до трудових ресурсів і потребу в них;

— характер співробітництва постачальників і покупців;

— сумарні витрати на виробництво та їх розподіл на постійні та змінні;

— контроль за якістю продукції.

Як документ внутрішнього планування бізнес-план має бути докладним планом виробничої діяльності. В ньому необхідно розглянути сам процес виробництва продукції: описати будівлі, обладнання, потреби в сировині та трудових ресурсах, технологічні процеси, а також можливості бізнесу, використання виробничих потужностей та програми контролю якості.

У виробничому плані слід також розглянути рівень сервісу, який фірма зможе забезпечити споживачам товару чи послуги.

Заключна частина виробничого плану висвітлює фактори, які знаходяться поза межами контролю підприємця, але впливають на характер його діяльності (наприклад, вимоги щодо охорони навколишнього середовища).Розглядаються також засоби правового захисту нової продукції чи послуг