22. Поняття номенклатури й асортименту продукції

Номенклатура – це укрупнений перелік видів продукції (стіл, стілець, тумба тощо).

За принципом формування виробничої програми можна виділити 3 групи номенклатурних позицій:

Номенклатура продукції, встановлена у державному контракті та замовленні.(централізована)

Номенклатура продукції, яка визначається на основі ринкового попиту, замовлень споживачів, торгових і посередницьких організацій.(децентралізована)

Номенклатура продукції, яка використовується на внутрішні потреби і визначається планом виробництва.

Асортимент – це розгорнутий перелік номенклатури продукції, залежно від призначення, типу, артиклю, якості та інших ознак продукції (стіл письмовий, стіл обідній, стіл журнальний). Асортимент характеризується наступними ознаками: широтою(число товарних груп) й глибиною(число модифікацій товару в окремій товарній групі)

Порівнянність – виходячи з співвідношення між асортиментними групами з точки зору єдності кінцевого споживання, каналів розподілу, груп споживачів і діапазону цін. Порівнянність асортименту впливає на процедури планування та управління. Порівняний асортимент дозволяє підприємству спеціалізуватися в галузі виробництва і обслуговування, створювати міцний імідж підприємства, забезпечувати стабільні відносини по каналах збуту.

23. Методика розрахунку товарної, валової й реалізованої продукції

В обсяг товарної продукції включають готову продукцію, послуги, ремонтні роботи, капітальний ремонт свого підприємства, напівфабрикати і запчастини на сторону, капітальне будівництво для непромислових господарств свого підпри­ємства, роботи, пов'язані з освоєнням нової техніки, тару, що не входить в гуртову ціну виробу.

- Обсяг товарної продукції (ТП) визначають у діючих та порівняльних цінах за формулою:

,

- У валову продукцію (ВП) включають всю продукцію у вартісному виразі, незалежно від ступеня її готовності і виз­начають у порівняльних цінах за формулою:

де НЗВп, НЗВк — вартість залишків незавершеного вироб­ництва відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.;

Іп, Ік — вартість інструменту для власних потреб відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.

-Реалізована продукція – це продукція, що відвантажена та оплачена споживачами., в діючих цінах

, де НРПп, НРПк – вартість нереалізованої продукції відповідно на початок та кінець періоду.

24.Визначення оптимальних розмірів незавершеного виробництва

До незавершеного виробництва входять предмети праці, яки ще не закінчили процес обробки та підлягають наступному використанню в виробництві. НЗВ потребує ретельного нормування, тому що з одного боку це обігові кошти на деякий час „заморожені” у виробництві, а з іншого – виробничі ресурси, без яких виробництво продукції не можливе. В разі рівномірного наростання витрат в часі величина незавершеного виробництва у вартісному виразі (НЗВ) визначається:

,де Qі — обсяг виробів в натуральних одиницях за один день;

С — собівартість одного виробу, гри.;

Тц — тривалість циклу виготовлення одного виробу, робо­чих днів;

Кнз — коефіцієнт наростання витрат при виготовленні виробу. ,

де Мв — сума первісних матеріальних витрат на виробництво одного виробу, грн.;

С — собівартість одиниці виробу, грн.;

У випадку нерівномірного наростання витрат для визначення коефіцієнта наростання витрат виробничий цикл варто розбити на інтервали часу (дні, тижні, місяці), протягом яких витрати наростають рівномірно, і розрахунок вести по формулі середньозваженої арифметичної:

Мв Σ (Зі * tі)

Кнз = ----- + ------------ ,

С Тц * С

де Зі - витрати на виготовлення одиниці виробу в і-му інтервалі часу;

tі - час від середини і-го інтервалу часу до кінця виробничого циклу.