70. Прибутковість банку: сутність, способи оцінки та засоби підвищення

Одним із основних показників ефективності роботи комерційного банку є оцінка рівня його прибутковості (рентабельності). Аналіз показників прибутковості охоплює такі етапи: 1) розрахунок фактичного значення прибутковості на основі даних балансу та інших форм річної й квартальної звітності; 2) порівняльне оцінювання коефіцієнтів з їхнім рівнем у попередні роки та квартали; 3) визначення основної тенденції в динаміці коефіцієнтів (зростання або зниження); 4) виявлення факторів, які впливають на зміну цих коефіцієнтів; 5) оцінювання факторів з позиції ліквідності балансу та банківських ризиків; 6) розроблення рекомендацій щодо підвищення прибутковості банку або забезпечення її стабільності в майбутньому. Оцінювання прибутковості банку здійснюється за допомогою таких економічних показників: загального показника прибутковості; чистої маржі; прибутковості активів; прибутковості капіталу; прибутковості витрат та чистого спреду.

Двома найважливішими показниками аналізу прибутковості банку є показники: 1) прибутковість банківських активів (ROA); 2) прибутковість акціонерного капіталу банку (ROE).

SPRED показує, наскільки успішно банк виконує функцію посередника між вкладниками та позичальниками і наскільки гостра конкуренція на грошовому ринку, учасником якого є установа банку.

Для аналізу прибутковості банку використовуються також такі показники, як чистий прибуток на одну акцію (ЧП а) і чиста процентна маржа (ЧПМ).

70. Управління банківськими ризиками

Процес управління ризиками складається з чотирьох етапів:

1) усвідомлення ризику, визначення причин його виникнення та ризикових сфер;

2) оцінювання величини ризику;

3) мінімізація або обмеження ризиків шляхом застосування відповідних методів управління;

4) здійснення постійного контролю за рівнем ризиків з використанням механізму зворотного зв’язку.

Основними фінансовими ризиками, що супроводжують діяльність банку, є кредитний, процентний, валютний ризики та ризик ліквідності. Управління фінансовими ризиками має на меті максимізувати очікуваний дохід при задовільному ступені ризику або мінімізувати ризик при необхідному рівні доходу. Оскільки ефективне управління банком фактично полягає в ефективному управлінні банківськими ризиками, одним із основних завдань банківського менеджменту є визначення того максимально допустимого рівня ризику, який банк може прийняти на себе з тим, щоб максимізувати свої прибутки і не порушити фінансової стійкості.

Управління кредитним ризиком є основним елементом в управлінні банком, оскільки кредитний портфель банку становить 50—75% загального обсягу активів банку, а процентний дохід від надання кредитів — близько 2/3 загального доходу банку. Необхідною умовою успішної діяльності будь-якого банку є ефективне управління кредитним ризиком, яке полягає в розробці і реалізації продуманої кредитної політики, успішному управлінні кредитним портфелем у цілому та ефективному управлінні процедурою кредитування.

Ефективне управління процентним ризиком полягає не в досягненні збалансованості активів та пасивів, а в збільшенні чи зменшенні їх незбалансованості в той чи інший бік з тим, щоб отримувати прибуток як при падінні, так і при зростанні процентних ставок на ринку. Валютний ризик може охоплювати всі види банківських операцій: залучення фінансових ресурсів, активні та позабалансові операції, якщо вони здійснюються в іноземній валюті.

Основними стратегіями управління валютним та процентним ризиками є спекулятивні операції при сприятливих умовах та хеджування при несприятливих. При несприятливих змінах у кон'юнктурі ринку, які можуть призвести до втрат, банк застосовує різні стратегії хеджування строковими контрактами, а при сприятливих — реалізує різноманітні спекулятивні стратегії.