50. Діяльність банків на фондовому ринку

Поряд з емісійною діяльністю, формуванням та управлінням власними інвестиційними портфелями вітчизняні банки також приділяють увагу розвитку клієнтських послуг, що стосуються цінних паперів.

Брокерська діяльність банку – це укладання договорів комісії та доручення щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи.

Договір доручення передбачає, що одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити щодо цінних паперів від імені та за рахунок іншої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Договір комісії передбачає, що одна сторона (комісіонер) зобов’язана за дорученням іншої сторони (комітента) за плату вчинити один або декілька правочинів щодо цінних паперів від свого імені та за рахунок комітента.

Дилерська діяльність – укладення торговцем цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій рахунок з метою їхнього перепродажу. Як правило, цей вид діяльності торговця цінними паперами здійснюється для підтримання ліквідності цінних паперів шляхом виставлення двосторонніх котирувань купівлі та продажу (реалізується на основі виконання функцій маркет-мейкера на фондовій біржі).

Андеррайтингову діяльність можна визначити подвійно: у вузькому розумінні – це гарантування розміщення цінних паперів емітента, а в широкому – це комплекс дій, пов’язаних з організацією випуску та розміщенням цінних паперів (не обов’язково з гарантуванням продажу).

Управління цінними паперами – це діяльність, яка провадиться банком (управителем) від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому клієнтом (установником управління) цінними паперами та грошовими коштами, призначеними для інвестування у цінні папери в інтересах установника.

Об’єктами управління можуть бути винятково емісійні цінні папери, депозитні сертифікати та грошові кошти.

Депозитарна діяльність. Потреба у створенні депозитарної системи зумовлена необхідністю нейтралізації операційних ризиків, суть яких полягає у ймовірності несвоєчасної перереєстрації прав власності та розрахунків за угодами щодо фінансових інструментів. Банки як зберігачі виконують такі основні функції:

1) зберігання цінних паперів в електронній формі у вигляді облікових записів на рахунках;

2) обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах;

3) обслуговування операцій емітента щодо випуску ним цінних паперів.

Діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (реєстраторська діяльність) – це професійна діяльність на фондовому ринку, яка передбачає збирання, фіксацію, обробку, зберігання та надання даних, що формують систему реєстру власників іменних цінних паперів, щодо іменних цінних паперів, їхніх емітентів і власників та ін.

Консультаційні послуги. Здійснюючи надання цих послуг, банк виконує функцію інвестиційного радника.

50. Діяльність банків у сфері андерайтингу

Андеррайтингову діяльність можна визначити подвійно: у вузькому розумінні – це гарантування розміщення цінних паперів емітента, а в широкому – це комплекс дій, пов’язаних з організацією випуску та розміщенням цінних паперів (не обов’язково з гарантуванням продажу).

У практиці функціонування фондового ринку існує декілька видів андеррайтингу.

Андеррайтинг з гарантованими зобов’язаннями (firm commitment) передбачає, що андеррайтер погоджується купити в емітента весь випуск цінних паперів з їхнім подальшим розміщенням серед інвесторів. У цьому разі андеррайтер гарантує емітенту сплату визначеної договором суми і бере на себе усі ризики, пов’язані з розміщенням емісії. Дохід андеррайтера становить різницю між ціною розміщення та ціною, зафіксованою у договорі з емітентом.

Андеррайтинг на умовах максимальних зусиль (best effors) не супроводжується взяттям андеррайтером зобов’язань щодо викупу цінних паперів. Андеррайтер зобов’язується докласти всіх зусиль для розміщення цінних паперів без фінансової відповідальності за кінцевий результат, і усі фінансові ризики переносяться на емітента.

Конкурентний андеррайтинг передбачає вибір емітентом андерайтера та членів синдикату на конкурсній основі щодо найкращих цінових умов, у тому числі й комісійних андеррайтеру.

Неконкурентний (договірний) андеррайтинг передбачає, що цінові умови емісії встановлюються на основі переговорів між емітентом та єдиним менеджером синдикату.

Андеррайтинг «стенд-бай» передбачає, що андеррайтер погоджується сприяти продажу нових цінних паперів протягом обумовленого періоду часу. Після його закінчення (здебільшого 30 днів) андеррайтер повинен викупити непродані цінні папери за наперед визначеною ціною.

Резервний андеррайтинг передбачає, що синдикат з розміщення цінних паперів здійснює викуп акцій, які залишилися після того, як емісія була розміщена серед діючих акціонерів.

Існує також андеррайтинг з авансуванням емітента, тобто емітент попередньо отримує кредит у банку-андеррайтера, погашення якого буде здійснюватися за рахунок коштів, одержаних від розміщення цінних паперів.

Андеррайтингова діяльність передбачає здійснення банківськими установами також таких заходів:

1) проведення економічного обґрунтування емісії цінних паперів;

2) аналіз ринку щодо попиту на основні види цінних паперів і визначення найбільш прийнятного інструменту з точки зору цілей емітента, його фінансового стану і кон’юнктури ринку;

3) підготовка та подання документів для реєстрації у ДКЦПФР, а також ширше розкриття інформації про емітента для потенційних інвесторів шляхом розробки інвестиційного меморандуму;

4) забезпечення ліквідності фондових інструментів під час і після їхнього розміщення шляхом підтримки двосторонніх котирувань купівлі-продажу на фондових біржах.