- •1. Види банків та банківських об’єднань, що можуть створюватись в Україні
- •2. Порядок реєстрації комерційного банку
- •3.Порядок державної реєстрації банків з іноземним капіталом в Україні
- •4.Порядок ліцензування банківської діяльності в Україні
- •5.Організаційна структура та управління банком в Україні
- •6. Банківські операції та їх види
- •7. Способи реорганізації банків в Україні
- •8. Банківські ресурси та їх структура
- •Власний та регулятивний капітал: взаємозв’язок та відмінності
- •10. Структура, функції та порядок формування власного капіталу банку
- •11. Структура, роль та порядок формування власного капіталу банку
- •12. Порядок формування і використання резервного фонду банку
- •15. Банківські операції із запозичення ресурсів
- •16. Гарантування вкладів фізичних осіб в Україні
- •17. Запозичення банками ресурсів на міжбанківському ринку
- •18. Види банківських рахунків та порядок їх відкриття і ведення
- •19. Способи і форми міжгосподарських безготівкових розрахунків
- •20. Економічна характеристика розрахунків платіжними дорученнями
- •21. Особливості використання платіжних вимог-доручень у міжгосподарських безготівкових розрахунках
- •22. Економічна характеристика чекової форми розрахунків
- •23. Економічна характеристика акредитивної форми міжгосподарських розрахунків
- •24. Економічна характеристика міжбанківських розрахунків в Україні
- •25. Порядок здійснення банками касових операції
- •26. Організація готівкових грошових розрахунків у національній економіці
- •27. Платіжні картки , їх види та порядок функціонування
- •28. Діяльність банків у сфері карткового бізнесу
- •29. Порядок емісії банківських платіжних карток
- •30. Операції банків – еквайєрів
- •31. Види, принципи й умови банківського кредитування
- •32. Умови кредитної угоди, кредитний договір
- •33. Оцінка кредитоспроможності позичальника - юридичної особи
- •34. Оцінка кредитоспроможності позичальника - фізичної особи
- •35. Форми забезпечення зобов’язань позичальника перед банком
- •36. Методи банківського кредитування
- •37. Плата за кредит та її диференціація
- •38. Етапи процесу банківського кредитування
- •39. Проблемні позички та робота банків з ними
- •40. Кредитний ризик і методи управління ним
- •41.Банківський споживчий кредит
- •42. Особливості банківського кредитування у формі овердрдрафта
- •43. Особливості кредитування банками с/г виробників
- •44. Особливості банківського кредитування у формі кредитної лінії
- •46.Сутність і види факторингу. Порядок здійснення банками факторингових операцій
- •47.Довгострокове банківське кредитування
- •48. Лізингові операції банків
- •49. Операції банків з векселями
- •Кредитні операції банків у сфері вексельного обігу
- •Комісійні операції банків у сфері вексельного обігу
- •Види діяльності банків на фондовому ринку
- •Емісійні операції банків з цінними паперами
- •Інвестиційні операції банків з цінними паперами
- •Заставні операції банків з цінними паперами
- •Діяльність банків на фондовому ринку
- •Діяльність банків у сфері андерайтингу
- •Сутність та види валютних операцій банків
- •59. Порядок відкриття та ведення валютних рахунків клієнтів
- •60. Банківський переказ як форма міжнародних розрахунків
- •61. Розрахунки чеками при зовнішньо-економічних операціях
- •62. Розрахунки за допомогою документарного інкасо. Їх переваги і недоліки з точки зору учасників угоди
- •63. Документарний акредитив: сутність, види, порядок застосування, переваги та недоліки для учасників розрахунків
- •64. Неторгівельні операції банків в іноземній валюті
- •65. Особливості здійснення валютного кредитування
- •66. Загальна характеристика та види банківських послуг
- •67. Порядок здійснення банком гарантійних операцій
- •68. Посередницькі, консультаційні та інформаційні послуги банків
- •69. Сутність фінансової стійкості та способи її забезпечення
- •Порядок обов’язкового резервування коштів банками України
- •Економічні нормативи, що регулюють капітальну базу банків України: економічна характеристика, порядок розрахунку, вимоги щодо їх дотримання
- •Економічні нормативи, що регулюють ліквідність банку: економічна характеристика, порядок розрахунку, вимоги щодо їх дотримання
- •Економічні нормативи, що регулюють кредитний ризик банку: економічна характеристика, порядок розрахунку, вимоги щодо їх дотримання
- •Валютна позиція банку: сутність, види, порядок управління
- •Формування банками резервів для покриття можливих втрат за кредитними операціями
- •Прибутковість банку: сутність, способи оцінки та засоби підвищення
- •Управління банківськими ризиками
- •Формування прибутку банку та порядок його розподілу.
Інвестиційні операції банків з цінними паперами
Цілі інвестиційної діяльності визначають форму інвестицій у цінні папери. Інвестиції можуть бути стратегічними і портфельними. Стратегічні інвестиції — це вкладання коштів у цінні папери конкретних емітентів. Мета стратегічних інвестицій — це формування контрольного пакету цінних паперів компанії (фірми) й управління її діяльністю. Портфельні інвестиції — це вкладення коштів у цінні папери різних видів, що належать різним емітентам, але управляються як єдине ціле. Мета портфельних інвестицій — це приріст капіталу на основі зростання курсової вартості портфеля й одержання прибутку від створення цінними паперами стабільних грошових потоків (дивідендів, процентів) при диверсифікації ризиків.
Залежно від мети придбання, характеристики цінного паперу і строків зберігання в портфелі банку цінні папери підрозділяють на чотири види:
портфель цінних паперів на продаж — враховуються цінні папери, які банк придбав на короткий строк з наміром їх подальшого перепродажу й отримання торговельного доходу від різниці між ціною продажу та ціною купівлі. Під час перебування цінних паперів у портфелі на продаж вони можуть принести дивідендний або процентний дохід. Належність цінних паперів до портфеля на продаж обмежена календарним роком, після чого їх автоматично переводять у портфель на інвестиції;
портфель цінних паперів на інвестиції — враховуються цінні папери, які банк придбав на строк до дати погашення (для без- строкових цінних паперів — довічно) з метою отримання диві- дендного або процентного доходу, а також для використання інших прав, що випливають з володіння цінними паперами;
портфель пайової участі (вкладень в асоційовані компанії);
портфель вкладень у дочірні компанії.
Вкладення банків у цінні папери як боргові, так і пайові підрозділяють також залежно від того, хто їх емітував в обіг.
Вкладення в боргові цінні папери підрозділяють на п’ять видів:
боргові цінні папери центральних органів державного управління;
боргові цінні папери місцевих органів державного управління;
боргові цінні папери, випущені банками;
боргові цінні папери, випущені фінансовими (небанківськими) установами;
боргові цінні папери, випущені нефінансовими підприємствами.
Вкладення в акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком підрозділяють на чотири види:
акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, які випущені банками;
акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, які випущені фінансовими (небанківськими) установами;
інші акції та цінні папери з нефіксованим прибутком;
власні акції банку, викуплені в акціонерів.
Банки можуть здійснювати операції з цінними паперами за рахунок власних та залучених коштів, як на первинному ринку, так і на вторинному, на біржовому і позабіржовому
Заставні операції банків з цінними паперами
Банки можуть використовувати цінні папери, що перебувають у їхній власності, як предмет застави, тобто як предмет забезпечення своїх зобов’язань за угодами при одержанні кредиту (рефінансування) від Центрального банку або на міжбанківському ринку.
Застава цінних паперів оформляється договором про заставу або заставним зобов’язанням. Власник цінних паперів у відносинах застави є заставодавцем. Передання цінних паперів заставодержателю (банку-кредитору) не означає, що йому переходить право власності.
Центральні банки можуть надавати ломбардний кредит як за заявками банків під фіксовану процентну ставку, так і шляхом проведення кредитних тендерів (аукціонів). На тендерах використовуються дві моделі організації торгів. Американська модель передбачає, що заявки банків-учасників ранжуються виходячи з рівня запропонованої процентної ставки у міру спадання, а потім Центральний банк задовольняє їх у такому самому порядку, починаючи з максимально запропонованої процентної ставки до повного вичерпання встановленого на аукціоні обсягу кредитів. Голландська модель передбачає, що всі заявки банків будуть задоволені за останньою процентною ставкою, яка увійде у список задоволених заявок, тобто за ставкою відсікання, що встановлюється Центральним банком.
Операція репо (REPO, RP-repurchase agreement) — це фінансова операція, що складається з двох частин. У першій частині цієї операції одна сторона продає цінні папери іншій стороні. Водночас перша сторона бере на себе зобов’язання викупити вказані цінні папери у визначений термін або на вимогу другої сторони. Це зобов’язання на зворотну купівлю відповідає зобов’язанню на зворотний продаж, яке бере на себе друга сторона. Різниця між цінами і є тим процентним доходом, який повинна отримати сторона, що виступає покупцем цінних паперів у першій частині репо. Ціна зворотного викупу являє собою суму первісної ціни продажу і деякого процента, що сплачується позичальником коштів.
Крім того, під заставу державних цінних паперів або врахованих векселів комерційні банки можуть отримати кредит, беручи участь у кредитних тендерах, що систематично проводяться НБУ. Під забезпечення кредиту банк може запропонувати тільки однорідну заставу:
або державні цінні папери, строк погашення яких настає не раніше ніж через 10 днів після строку погашення кредиту;
або враховані банком векселі, строк пред’явлення яких до платежу настає не раніше ніж через 30 днів після строку погашення кредиту.