68. Посередницькі, консультаційні та інформаційні послуги банків

Посередницькі послуги - це послуги, у наданні яких бере участь третя сторона, що виступає посередником між замовником і виконавцем. Серед посередницьких послуг, що надаються комерційними банками, найбільш поширеними є: посередництво в отриманні клієнтом позички, посередництво в операціях з цінними паперами, валютою, майном. Перший вид послуг надається банком тоді, коли банк неспроможний задовольнити кредитну заявку клієнта. Така ситуація може виникнути у випадку перевищення потрібної суми над встановленим лімітом кредитування. Посередницькі послуги в операціях з цінними паперами, валютою, майном здійснюються на основі доручення від клієнта.

Консультаційні послуги для клієнтів комерційні банки надають з питань економічного (фінансового) аналізу і бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності, зовнішньоекономічної діяльності, аналізу платоспроможності господарських партнерів клієнта; організації емісії та вторинного обігу цінних паперів; вибору напрямів інвестування коштів тощо. Значну кількість видів консультаційних послуг, яку надають КБ, становлять послуги, пов’язані з виконанням ними активних і пасивних операцій та надання інших послуг: залучення ресурсів, кредитування, фінансування капітальних вкладень, розрахунково-касове обслуговування, операції з ЦП тощо.

Інформаційні послуги. Банки, завдяки своїй ролі в ек-ці, наявності сучасних засобів телекомунікацій та електронно-обчислювальної техніки, завжди мають значну кількість різноманітної інформації, тобто документованих або публічно оголошених відомостей про події та явища, що відбуваються у суп-ві, державі, ек-ці. Це дає змогу КБ надавати інформаційні послуги, тобто займатися діяльністю, пов’язаною з доведенням інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їхніх інформаційних потреб.

Основними видами інформаційної діяльності є:

1.Одержанням інформації, тобто набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юр.особами або державою;

2.Використанням інформації – задоволення інформаційних потреб юр. та фіз. осіб;

3.Поширенням інформації – розповсюдження, оприлюднення, реалізація в установленому законом порядку інформації;

4.Зберіганням інформації – забезпечення належного стану інф-ції та її матеріальних носіїв.

Інф.послуги та інф.продукція, тобто матеріалізований результат інформаційної діяльності, можуть бути об’єктом товарних відносин. Ціни і ціноутворення на інф.продукцію та інф.послугивстановлюються договорами.

За режимом доступу інформація поділяється на: відкриту та з обмеженим доступом.

69. Сутність фінансової стійкості та способи її забезпечення

Фінансова стійкість комерційного банку - це динамічна інтегральна характеристика спроможності банку як системи трансформування ресурсів та ризиків повноцінно виконувати свої функції з урахуванням наявного балансу економічних інтересів, витримуючи вплив факторів зовнішнього і внутрішнього середовища.

Фінансова стійкість банку залежить від багатьох аспектів його діяльності, таких як прибутковість, ліквідність, капітальна стійкість та запобігання ризикам. Розрізняють такі основні способи її забезпечення:

-управління ліквідністю банку (Це створення надлишків ліквідних коштів для розрахункової та активної діяльності банку. Поняття ліквідності включає здатність банку виконувати боргові й позабалансові зобов’язання і забезпечувати грошовими коштами своїх клієнтів. Управління ліквідністю полягає у встановленні обсягів і напрямів розподілу вільних ресурсів та величини джерел покриття дефіциту ресурсів, тому задоволення попиту на ліквідні кошти має бути для банків пріоритетним);

-управління ризиками (Це процес, за допомогою якого банк виявляє ризики, оцінює їх величину, здійснює їх моніторинг і контролює свої ризикові позиції, а також ураховує взаємозв’язки між різними категоріями (видами) ризиків. Мета управл.банк. ризиками – сприяти підвищенню вартості ВК банку, одночасно забезпечуючи досягнення цілей багатьох зацікавлених сторін;

-управління активами та пасивами банку (Спрямоване на досягнення необхідних пропорцій між групами активів і пасивів);

-управління прибутковістю банку (для підвищення фін.стійкості банку велике значення має зростання його доходів, а отже, і прибутковості банку, що є одним із основних джерел поповнення ВК);

-обов’язкове резервування коштів банківською системою (Полягає в збереженні КБ на кор.рахунках банку в Нац.банку або на окремому рахунку в Нац.банку певної суми коштів у нац.валюті відповідно до встановлених нормативів у % від розміру залучених (а в деяких випадках і запозичених) коштів. Головною метою є забезпечення своєчасного здійснення платежів клієнтів банку і самого банку та підтримання необхідного рівня ліквідності ком.банку. );

-формування резервів під активні операції банків (формуються з метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту кредиторів і вкладників);

-дотримання економічних нормативів регулювання діяльності банків з метою обмеження ризиків;

- управління власним капіталом;

- управління кредитним та інвестиційним портфелями банку;

-формування резервного фонду банку та інші, цей перелік невичерпний.

Банківську установу слід вважати фінансово стійкою тоді, коли вона відповідає зазначеним критеріям, а саме: проводить виважену прибуткову діяльність (із наявними надлишками ліквідності та створеними у потрібному обсязі резервами), дотримується необхідних співвідношень між обсягами і строками залучених коштів та, відповідно, обсягами і строками вкладень, проводить активні операції відповідно до норм та вимог НБУ.