4.Порядок ліцензування банківської діяльності в Україні

Для отримання ліцензії кредитна установа, що подає заяву, повинна дотримуватись низки вимог, передусім щодо:

• мінімального розміру статутного капіталу;

• джерел формування статутного капіталу;

• складу засновників банку;

• кваліфікації, досвіду та репутації керівництва банку;

• кола операцій, що виконуватимуться банком, та стратегії його діяльності;

• правильності оцінки банківських активів за їх ринковою вартістю;

• заходів щодо створення резервів на випадок виникнення сумнівних та безнадійних боргів і збитків від банківської діяльності.

Ліцензія може містити положення про строки її дії, умови їх продовження, можливості внесення змін і доповнень, а також анулювання. У ній може бути обумовлено затвердження центральним банком кандидатур на перші керівні посади в банку після попередньої перевірки їх кваліфікації і досвіду роботи у разі істотних змін у структурі власності, злиття, зміни назви, зменшення оплаченої частки капіталу.

Основними причинами анулювання ліцензії є:

• нездатність створеного банку розпочати протягом визначеного строку (1 рік) виконання банківських операцій;

• невиконання банком умов ліцензії або виконання операцій, що нею не передбачені;

• порушення законів чи нормативних актів;

• виникнення становища, що загрожує інтересам вкладників, кредиторів та інвесторів.

В Україні згідно з Законом «Про банки і банківську діяльність» дозвіл на створення банку і на виконання банківських операцій видається Національним банком України. Ці дві процедури регулюються різними нормативними актами НБУ і можуть бути розірваними в часі: видача банківських ліцензій та письмових дозволів на здійснення банківських операцій відбувається після процедури реєстрації банку. Питання про можливість видачі ліцензії та дозволу розглядається спочатку ТУ НБУ на підставі клопотання банку і за умови наявності документів, які підтверджують дотримання встановлених Законом «Про банки і банківську діяльність» вимог:

1. наявність повністю сплаченого зареєстрованого підписного капіталу банку;

2. забезпеченість банку необхідним обладнанням, комп’ютер­ною технікою, програмними продуктами та засобами зв’язку;

3. відповідність приміщення банку вимогам НБУ;

4. наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів), які мають відповідну освіту та досвід для управління банком.

Банк може розраховувати на отримання письмового дозволу на здійснення окремих операцій за умови наявності підрозділу, який виконуватиме ці операції; наявності відповідних внутрішніх документів банку, які регламентують їх здійснення, а також кваліфікованих спеціалістів для їх виконання та управління відповід­ними підрозділами.

5.Організаційна структура та управління банком в Україні

Організаційна структура комерційного банку визначається дво­ма основними моментами:

• структурою управління банком;

• структурою його функціональних підрозділів та служб.

Згідно з положеннями законів України «Про господарські товариства» та «Про банки і банківську діяльність» структура управління кооперативними та акціонерними банками з недержавною формою власності поділяється на: вищий орган управління, виконавчий орган, контрольний орган, спостережний орган.

Вищим органом управління акціонерного та кооперативного банку з недержавною формою власності є загальні збори учасників. Збори вирішують стратегічні завдання в діяльності банку:

• визначення основних напрямків діяльності банку,

• внесення змін та доповнень до статуту банку;

• затвердження річних результатів діяльності банку, включаючи дочірні підприємства, порядку розподілу прибутку;

• прийняття рішення про додатковий випуск акцій

• затвердження звітів і висновків ревізійної комісії та зовнішнього аудитора;

• прийняття рішення про припинення діяльності банку,

• інші питання, що віднесені статутом банку до компетенції загальних зборів учасників.

Загальні збори скликаються щорічно, не пізніше ніж через місяць після складання балансу банку за звітний рік.

Вищий орган управління будь-якого банку реалізує свої завдання та функції безпосередньо через виконавчі та контрольні органи, які повністю йому підзвітні.

Виконавчим органом управління банків недержавної форми власності є правління (рада директорів). Правління банку (рада директорів) діє на основі затвердженого загальними зборами учасників чи спостережною радою банку положення і вирішує всі питання поточної діяльності, які не належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Контроль за фінансово-господарською діяльністю банку здійснює ревізійна комісія, склад якої затверджується загальними зборами учасників. Засідання комісії повинні проводитись за необхідності, але не рідше одного разу на рік.

Завданнями ревізійної комісії є:

• контроль за дотриманням банком законодавчих та нормативних актів, що регулюють банківську діяльність;

• розгляд звітів внутрішнього і зовнішнього аудиторів, підготовка відповідних пропозицій та винесення їх на розгляд загальних зборів,

• складання висновку за річними звітами та балансами банку, без якого вищий орган управління не має права затверджувати річний звіт банку.

З метою оперативного контролю за поточною діяльністю виконавчого органу всі банки створюють службу внутрішнього аудиту, який підзвітний та підпорядкований правлінню банку. Його повноваження та порядок роботи визначаються відповідним положенням про внутрішній аудит, затвердженим виконавчим органом банку.