1) Адміністративно – юрисдикційний процес;

2) Адміністративно – неюрисдикційний процес:

а. адмін. – нормотворчий;

б. адмін. – установчий;

в. адмін. – правонаділяючий.

Адміністративно – юрисдикційний процес – це діяльність суб’єктів владних повноважень, спрямована на вирішення суперечок між учасниками процесу а також застосування заходів адміністративного та дисциплінарного примусу здійснюваного в адмін.-процесуальній формі.

Адміністративно – нормотворчний процес – це діяльність суб’єктів владних повноважень з прийняття нормативних адмін. актів у порядку встановленому процесуальною формою.

Адміністративно – установчий процес – це діяльність уповноважених та заінтересованих суб’єктів з метою створення, реорганізації, ліквідації організаційних структур і комплектування їх персоналом.

Адміністративно – правонаділяючий процес – це діяльність суб’єктів владних повноважень з прийняття та виконання правозастосовних актів, спрямованих на організацію виконання законів та інших НПА здійснювана в адмін.-процесуальній формі.

Вищезазначені групи адмін. процесу об’єднують адмін. провадження.

Адміністративне провадження – це вид адміністративного процесу який об’єднує послідовно здійснювані уповноваженим суб’єктом процесуальні дії щодо розгляду і вирішення індивідуальних справ.

У відповідності до вищезазначеного групування адмін. процесу виділяють наступні види проваджень:

І. Адмін. – юрисдикційні:

1. Провадження за скаргами громадян;

2. Дисциплінарні провадження щодо спеціальних суб’єктів;

3. Провадження із застосуванням заходів адмін. примусу(попередження, запобігання, стягнення);

4. Адмін. – судочинні провадження:

а. адмін.-позовне провадження;

б. переглядні провадження:

- апеляційне провадження;

- касаційне провадження;

- перегляд справ у ВСУ;

- перегляд за нововиявленими обставинами.

ІІ. Адмін. – неюрисикційні (позитивні):

1. Адмін. – нормотворчі провадження;

2. Адмін. – установчі провадження;

3. Адмін. – правонаділяючі провадження.

17. Вкажіть класифікацію адміністративних проваджень. Класифікація адміністративних проваджень безпосередньо залежить від підходів до змісту та особливостей структури адміністративного процесу. За класифікацією В. Д. Сорокіна, виділяють такі види адміністративних проваджень:

• з прийняття нормативних актів державного управління;

• з пропозицій та заяв громадян і звернень організацій про реалізацію наданих їм прав у сфері державного управління;

• щодо організаційних справ у апараті державного управління;

• у справах про застосування примусових заходів у сфері дер жавного управління.

На думку В. А. Юсупува, критерієм класифікації адміністративних проваджень доцільно обрати характер функцій управління. М. Я. Масленніков виділяє три види проваджень у сфері адміністративної юрисдикції:

• в органах адміністративної юрисдикції першої інстанції;

• прискорене;

• в органах адміністративної юрисдикції другої інстанції.

Зазначені провадження він називає загальними, додатково уточнюючи, що вони здійснюються стосовно громадян (фізичних та посадових осіб) за правилами КУпАП. М. Я. Масленніков виділяє особливі види проваджень. До таких він відносить провадження щодо господарюючих суб'єктів, здійснювані на підставі спеціальних нормативно-правових актів у справах про порушення: митних правил; земельного законодавства (здійснюється органами із земельних ресурсів та землеустрою); земельного законодавства (здійснюється органами охорони природних ресурсів); земельного законодавства; ліцензійної діяльності на транспорті; правил дорожнього руху; санітарних правил; у галузі будівництва; антимонопольного законодавства; прав споживачів; законодавства про рекламу; правил сертифікації та стандартизації; правил рибоохорони; прав і законних інтересів інвесторів на ринку цінних паперів; у сфері виробництва та обігу етилового спирту, алкогольної та спиртовмісної продукції; стосовно юридичних осіб за порушення законодавства про вибори та референдум і, нарешті, провадження у справах про порушення податкового законодавства. Д. М. Бахрах зазначає, що поділ адміністративного процесу на провадження зумовлює формування інститутів адміністративно-процесуального права (наприклад, інститут дисциплінарного, приватизаційного провадження).

Адміністративно-процесуальна діяльність конкретизується й об'єктивується у рамках конкретних адміністративних проваджень.

Однопорядкові провадження, як уже зазначалося, утворюють групи: неконфліктні та конфліктні. Отже, до неконфліктних проваджень, в яких відсутня суперечка про право, віднесено:

• нормотворче провадження;

• дозвільне провадження;

• реєстраційне провадження;

• контрольне провадження;

• атестаційне провадження;

• провадження з розгляду пропозицій та заяв.

До конфліктних проваджень, якими розглядається суперечка про право, віднесено:

• провадження у справах про адміністративні делікти;

• провадження в адміністративних справах про дисциплінарні проступки;

• провадження з розгляду скарг;

• виконавче провадження;

• адміністративно-позовне провадження.

Будь-яке провадження в адміністративних справах складається з ряду окремих операцій. Вивчення таких операцій у різних видах адміністративних проваджень свідчить, принаймні, про чотири ознаки, які притаманні для них. По-перше, вони здійснюються послідовно, тобто одна операція змінює другу, утворюючи своєрідний ланцюг дій. По-друге, розташування операцій у цьому ланцюгу має невипад-ковий характер. їхня послідовність логічно визначена. Так, винесення постанови у справі не може передувати такій операції, як складання протоколу про адміністративні правопорушення. По-третє, різним видам адміністративних проваджень притаманні різні за характером і призначенням операції. Різняться вони і за ступенем урегульованості адміністративно-процесуальними нормами. По-четверте, здійснення тієї або іншої операції у тому або іншому провадженні визначається адміністративно-процесуальними нормами і виступає як момент реалізації матеріальних норм адміністративного права.