12. Способи встановлення строків: у правовій нормі, юрисдикційним органом, за погодженням із стороною

Строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов'язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своє­часне здійснення прав і обов'язків, визначають момент настан­ня чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках зале­жить від дотримання строків, встановлених законом для звер­нення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Процесуальні строки визначаються годинами, днями, міся­цями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаний його початок.Строк, що визначається роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року цього строку. За способом визначення строки поділяються на:встановлені законом;визначені судом, органом владних повноважень (посадовою особою).

13. За способом визначення строки поділяються на:

• встановлені законом;

• визначені судом, органом владних повноважень (посадовою особою).

Встановлені законом строки, в свою чергу, за сферою регу­лювання суспільних відносин поділяються на: 1. Строки звернення за захистом порушених прав. У провадженнях у сфері управління, за загальним прави­лом, строком звернення за захистом порушених прав вважаєть­ся один рік з моменту прийняття неправомірного рішення чи адміністративного акта, але не пізніш одного місяця з часу оз­найомлення громадянина з прийнятим рішенням. У провадженнях з адміністративного судочинства для звер­нення до адміністративного суду за захистом пропущених прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа мішалася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позовну заяву може бути подано до суду в десятиденний строк із дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інте­ресів із приводу рішень, дій або бездіяльності державної Строки повідомлення про час і місце розгляду справи. У провадженнях у сфері управління законодавець не вста­новлює строків повідомлення про час і місце розгляду ад­міністративної справи. Проте органом владних повноважень (посадовою особою), іншим уповноваженим суб'єктом направ­ляється запрошення учасникам процесу для дачі пояснень і участі у слуханнях адміністративної справи, в якому вказуються час і місце її слухання. Відсутність учасника адміністративного провадження не може бути перешкодою для проведення ад­міністративного слухання. 3. Строки розгляду адміністративних справ. У провадженнях у сфері управління, за загальними прави­лами, строк здійснення провадження не повинен перевищува­ти тридцяти днів із дня реєстрації заяви, скарги, початку про­вадження за ініціативою уповноваженого суб'єкта. У разі коли розгляд адміністративної справи не вимагає додаткових заходів, — п'ятнадцяти днів. Строк здійснення провадження може бути продовжений, але не більш як на п'ятнадцять днів. Строки оскарження постанов у справі та перегляду справи.Скарга щодо перегляду адміністративного акта, прийнятого органом владних повноважень (посадовою особою), подається протягом тридцяти днів після набрання ним чинності. 14. Провадження по справі передбачає певні грошові витрати, що виникають у зв’язку з проведенням огляду на місці, експертизи, притягненням свідків, експертів, спеціалістів, розшуку відповідача та інші.

Метою встановлення судових витрат є застереження сторони (позивача) від подання явно необґрунтованого позову, покладення витрат на сторони для добровільного виконання своїх обов’язків, самостійного врегулювання правових спорів. Оплата одночасно і є частковим відшкодуванням витрат держави на вчинення правосуддя.

Відповідно до ст. 79 ЦПК до судових витрат відносяться:

· судовий збір;

· витрати, пов’язані з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом (п. 2 ст. 79 ЦПК). Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита. Державне мито справляється державними органами у вигляді грошового збору з фізичних та юридичних осіб, за вчинення окремих дій та видачу документів, що мають юридичне значення. Розмір державного мита залежить від ціни позову та від виду дій, що ним обкладаються.

До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать:

1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи;

2) витрати на правову допомогу;

3) витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду;

4) витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

5) витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Розмір витрат, пов`язаних з розглядом судової справи (за винятком витрат на інформаційно-технічне забезпечення), на відміну від державного мита, залежить від фактичних затрат, пов`язаних з участю у справі свідків, експертів, перекладачів і з виконанням ними своїх функцій.

Правовий режим судових витрат врегульований ст.ст. 79-89 ЦПК та іншими законодавчими та підзаконними актами.

15 . Судові витрати—урегульована чинним законодавством сплата грошових коштів за рахунок сторін або держави, пов'язана із необхідністю розгляду та вирішення адміністративним судом публічно-правового спору. Згідно зі статтею № 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. Розмір судового збору на сьогодні залежить від типу скарги чи позову, що подається До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: - на правову допомогу; - на транспорт учасників процесу до суду; - пов'язані з залученням свідків, спеціалістів, експертів, проведенням експертизи; - пов'язані з проведенням інших дій, необхідних для розгляду справи.

16. Охарактеризуйте поняття адміністративних проваджень. Визначте місце серед них неюрисдикційних проваджень. В науці адмін.-процесуального права немає єдиної думки не тільки щодо змісту та суті адмін. процесу, але й щодо структури та критеріїв класифікації адміністративних проваджень.

Відомі наступні класифікації:

Російський вчений Коконов вирізняє такі вид адмін. процесу:

1. Адміністративно – розпорядчий;

2. Адміністративно – охоронний.

Інший російський вчений Козлов виділяє:

1. Адміністративно – процедурний;

2. Адміністративно – юрисдикційний.

Його концепцію підтримали вітчизняні вчені, зокрема Тищенко, Бандурко та ін.., які в цілому поділяють адмін. процес на:

1. Адміністративно – юрисдикційний;

2. Адміністративно – неюрисдикційний.

В свою чергу Колпаков адміністративно – неюрисдикційний процес поділяє на:

1. Адміністративно – правотворчий;

2. Адміністративно – правонаділяючий.

Найбільш доцільно адмін. процес поділяти наступним чином: