41.Провадження з виконання громадянами обов’язку мати паспорт.

Обов'язок громадянина мати паспорт.

Видавати, замінювати паспорта, реєструвати громадян за місцем проживанняі місцем тимчасового перебування, знімати їх з обліку, здійснювати контроль за дотриманням паспортного режиму зобов'язані органи внутрішніх справ і в цілому МВС . На громадян паспортний режим покладає дві головні обов'язки: мати паспорт і дотримуватися правил реєстраційного обліку.

Обов'язок мати паспорт, по-перше, включає в себе такі обов'язки,як: отримувати паспорт, замінювати його (продовжувати його дію), зберігати,здавати. По-друге, її реалізація забезпечується організаційної діяльністю ОВС з видачі та заміни паспортів. По-третє, особливість цієї обов'язки полягає в тому, що вона охороняється адміністративними стягненнями. Встановлена адміністративна відповідальність за проживання безпаспорта, порушення термінів його заміни, втрату його через недбалість, а також за незаконне його вилучення. По-четверте, це адміністративно -правоваобов'язок. По-п'яте, розглянута обов'язок, як і обов'язки піклуватися про здоров'я, отримувати загальну освіту, входить до групи правових явищ, які можна назвати право обязанностямі. Обов'язок отримати паспорт може бути первинною, вона виникає з досягненні громадянином 16-річного віку, при прийомі в російське громадянство. Цей обов'язок стає вторинної у разі втрати паспорта самим громадянином, особами, його вилучили, іншими суб'єктами.

За загальним правилом паспорт отримують-за місцем проживання громадянина, а ввиняток - за місцем його перебування. Дітям-сиротам, іншим дітям,що залишилися без піклування батьків і перебувають у спеціалізованихвиховних установах паспорти видаються за місцем знаходження цихустанов. Особам, які звільняються з місць позбавлення волі, якщо раніше вони неотримували паспортів, якщо їх паспорти загублені в ході слідства, вони видаютьсяза місцем розташування установ, які виконують покарання.

42.Надання громад. Спеціальних прав.

Тому виникає потреба в спеціальному правовому захисті осіб, що входять до таких груп. Сутність спеціальних прав полягає не в наданні кому-небудь додаткових прав, а в забезпеченні правовими засобами умов, за яких усі могли б рівною мірою користуватися універсальними правами та свободами. Наприклад, надання представникам мовних меншин права користуватися мовою меншини не позбавляє інші мовні групи можливості користатися своєю мовою, але водночас захищає таку меншину від асиміляції. Міжнародні договори не тільки містять норми про спеціальні права, а й наказують державам-учасницям імплементувати їх у національне законодавство.Перелік груп, яким мають бути надані спеціальні права, не є постійним. Він залежить зрештою від усвідомлення конкретним суспільством наявності тих чи інших дискримінованих груп. Чинні універсальні міжнародні договори надають спеціальні права особам, які належать до національних, етнічних, релігійних, мовних меншин, жінкам, дітям, біженцям. Відбувається становлення норм про спеціальний захист осіб, хворих на невиліковні хвороби, й інвалідів.спец.право по суті є дозволом,який надається для занятя певними видами діяльності за наявності певних умов(спец.знань,навичок,стану здоровя).до спец.прав ми відносимо-П:право керування трансп.засобом,право полюваня…