3. Конкурентоспроможність товару та її визначення.

Конкурентоспроможність товару - сукупність якісних і вартісних характеристик товару,що забезпечує задоволення конкретної потреби.

Конкурентоспроможність можна визначити як відповідність певного класу об’єктів певним ринковим потребам: країни-економічній і соціальній моделі, п-ва – здатності забезпечити конкурентні переваги, товару – потребам споживачів.

Найпоширенішими є такі методи оцінювання конкуренто-спроможності товарів.

Метод групових експертиз, тобто аналітична оцінка конкурентоспроможності товарів висококваліфікованими фахівцями. Цей метод є особливо результативним щодо високотехнічних товарів, товарів-новинок, а також товарів виробничо-технічного призначення.

Опитування споживачів під час виставок, ярмарок, презентацій, пілотного продажу тощо. Цей метод дає змогу визначити конкурентоспроможність споживчих товарів, широко відомих споживачам, накреслити напрямки їх удосконалення.

Оцінка конкурентоспроможності на підставі технічних та економічних параметрів товарів.

3. Сутність конкурентоспроможності товару та її складові

Конкурентоспроможність товару - сукупність якісних і вартісних характеристик товару,що забезпечує задоволення конкретної потреби.

Конкурентність товару: ціна – якість – сервіс – маркетингове середовище

Якість товару – це сукупність властивостей і х-стик товару, які дають можливість задовольнити певну потребу.

До якості товару відносять:

• Техніко-експлуатаційні х-стики

• Показники надійності

• Показники технологічності

• Естетичні показники

До ціни відносять:

• Рівень цін порівняно з конкурентами

• Привабливість для покупців системи знижок

До сервісу відносять:

• Рівень обслуговування

• Якість поставок

• Наявність запасних частин та сервісних центрів

До маркетингового оточення:

• Престижність товару

• Лояльність споживачів до торгової марки

• Ефективність бренду

3. Інструментарій, який застосовується при проведенні маркетингових досліджень.

• Гальванометр – передбачає встановлення датчиків, які реагують на інтенсивність виділення поту, що х-зує інтенсивність інтересу до товару або реклами.

• Тахистоскоп – експонує рекламні оголошення в інтервалі від декількох секунд до долей секунд. Після кожного показу опитуваний розповідає про все, що встиг побасити та запам.тати.

• Аудіометр – пристрій, який приєднується до телевізора в помешканнях, фіксує усі вмикання каналів.

• Пристрій, який фіксує погляд опитуваного в перший момент.

3. Сутність та елементи маркетингових інформаційних систем.

МІС – це безперервно діюча система, яка дозволяє п-ву інтегрувати інформацію із різних джерел, а потім передавати її менеджеру у тій формі, яка пристосована для прийняття рішень.

Складові МІС:

1. Система внутрішньої звітності п-ва

2. Система збирання поточної зовнішньої маркетингової інформації

3. Система маркетингових досліджень

4. Система аналізу маркетингової інформації

3. Класифікація маркетингової інформації, джерела та методи її отримання.

Маркетингова інформація – це сукупність даних, повідомлень, відомостей, які х-зують маркетингове середовище, об’єкти, явища, процеси, зв’язки та які необхідно збирати, передавати, накопичувати та обробляти для прийняття управлінських рішень.

Класифікація маркетингової інформації:

За призначенням:

• Вихідна (для визначеення проблеми та її розв’язання);

• Контрольна (для оцінки ефективності розв’язання проблеми);

За рівнем:

• Макропланова (інформація про державну фінансову систему, політику економічного регулювання цін, доходів, податків, позик тощо);

• Мікропланова(інформація про величину попитуі пропонування, про показники діяльності підприємства, його конкурентів, споживачів);

За власністю:

• Власна(інформація, яка зібрана підприємством і належить йому);

• Чужа (власність інших підприємств чи держави);

За доступністю:

• Відкрита (доступна всім);

• Приватна (доступна лише для службового користування);

• Таємна (доступна для обмеженого кола осіб);

За терміном отримання:

• Вторинна (зібрана раніше для розв’язання інших проблем);

• Первинна (зібрана спеціально для розв’язання конкретної проблеми);

За роллю у діяльності фірми:

• Стратегічна (для розв’язання стратегічних завдань);

• Тактична або оперативна (для розв’язання тактичних і оперативних завдань).

Основними методами збирання первинної інформації є опитування, спостереження, експеримент та імітація. Опитування —— це інтерв'ю, узяте в респондента під час особистої зустрічі, телефоном чи поштою за допомогою опитувального листка (анкети).

Спостереження — це реальна оцінка ситуації за допомогою систематичного обліку поведінки суб'єктів без словесної чи іншої комунікації і без впливу на об'єкт спостереження.

Експеримент — це отримання інформації про взаємозв'язок між залежними і незалежними змінними, наприклад, між графіком рекламування і кількістю клієнтів, рівнем цін і обсягами продажу тощо.

Імітація — це відтворення дії різних маркетингових чинників за допомогою економіко-математичних моделей та ЕОМ

У ході маркетингових досліджень можуть використовуватись такі джерела маркетингової інформації: друковані видання (періодика, монографії, брошури, огляди ринків, довідники, статистичні збірники), спеціальні дослідження (опитування, спостереження експерименти, імітації), довідки офіційних організацій, експортерів, представників фірм, балансові звіти, каталоги, проекти інших підприємств, виставки, ярмарки, конференції, презентації, узагальнені думки покупців, споживачів, клієнтів, постачальників, посередників, фінансових організацій, неформальні джерела (чутки, просочування інформації").