104.Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні, його організація і зміст.

Держава, як учасник ринку страхових послуг, створює правові основи страхової діяльності та здійснює контроль за дотриманням чинного законодавства. У законах і прийнятих нормативних актах сформульовані вимоги до страховиків, порядок їх створення та ре­єстрації, вимоги до договорів і правила страхування, обов'язки страховиків і страхувальників у кожній конкретній ситуації. Страховий нагляд здійснюється також за рівнем страхових та­рифів, формуванням запасних і резервних фондів страховиків, проведенням інвестиційної політики, організацією обліку і звітності, своєчасною і повною сплатою податків у бюджет, за рій нем фахової підготовки страхових працівників.

105.Розвиток страхового ринку в Україні, його стан на сучасному етапі.

За останні роки у страхуванні спостерігається зростання осно­вних показників. Водночас не всі резерви вичерпано. У державі іастраховано лише близько 10 % ризиків, тоді як у більшості роз­винутих країн цей показник досягає 90—95 %. На думку спеціа­лістів, існуюча структура страхового ринку України не сприяє зміцненню соціального захисту громадян та забезпеченню внут­рішніх інвестицій. Українські компанії передають іноземним до 90 % страхової премії під час страхування авіаційних і морських ризиків, ризиків здоров'я осіб, які від'їжджають за кордон, до 50 % — під час страхування великих майнових ризиків. Схвалена програма розвитку страхового ринку України на 2001—2004 рр. спрямована на створення привабливого й до­ступного ринку послуг, перетворення страхування на ефектив­ну складову соціального захисту населення. Українські стра­ховики мають бути конкурентоспроможними. Для цього ви-шачено принципи розвитку ринку, передбачається законодав­че забезпечення, а також удосконалення системи державного регулювання цього виду діяльності. Окремо порушується пи­тання про відновлення довіри до галузі, яка є однією з переду­мов її розвитку. Для підвищення фінансової надійності страховиків пере­дбачено підвищення мінімального розміру їх статутного капі­талу з 1 червня 2001 р. — до 500 тис. євро, азі січня 2003 р. — до 1 млн євро. Для тих, хто здійснює страхування життя, і 1 січня 2002 р. — до 750 тис. євро, а з 1 січня 2003 р. — до 1,5 млн євро. Очікується, що в результаті виконання програми у разі пози­тивної тенденції розвитку економіки обсяги надходження стра­хових платежів збільшуватимуться щорічно на 70—80 %.

106.Поняття фінансового ринку і його сегментів.

Фінансовий ринок — це сукупність обмінно-перероз-подільних відносин, пов'язаних з процесами купівлі-про­дажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності. Відносини обміну пов'язані з переданням одним суб'єк­том іншому за відповідну плату (проценти, дивіденди, дис­контні скидки тощо) права на тимчасове чи постійне ви­користання фінансових ресурсів. Таке передання може здійснюватись прямо чи через фінансових посередників (комерційні банки, інвестиційні фонди та ін.). При безпо­середніх взаємовідносинах операції з купівлі-продажу ре­сурсів відображають як відносини обміну (передання права використання), так і перерозподілу цих ресурсів між влас­ником і користувачем. При участі у торгівлі фінансових посередників відносини з ними продавців і покупців ресурсів є відносинами обміну, а перехід ресурсів від власника до ко­ристувача — відносинами перерозподілу. За економічною сутністю фінансовий ринок — це сукупність економічних відносин, пов'язаних з розподілом фінансових ре­сурсів, купівлею-продажем тимчасово вільних грошових коштів і цінних паперів. Об'єктами відносин на фінансовому ринку є грошово-кредитні ресурси, цінні папери та фінансові послуги, суб'єктами відносин — держава, підприємства різних форм власності, окремі громадяни. Фінансовий ринок являє собою механізм перерозподілу фі­нансових ресурсів підприємств і нагромаджень населення між суб'єктами господарювання і галузями економіки, «зв'язування» частини грошових коштів, не забезпечених споживчими товара­ми, а також засобом покриття дефіциту державного бюджету. В організаційному плані фінансовий ринок — це сукупність ринкових фінансових інституцій, що супроводжують потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичальників. До них нале­жать комерційні банки, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди компаній, лізингові організації, пенсійні та страхові фонди, національний банк, позабіржові торговельні системи, розрахунко­во-клірингові організації, депозитарії, інвестиційні керуючі реєст­ратори, інші фінансові інституції, які відповідно до чинного зако­нодавства можуть здійснювати операції на фінансовому ринку. Сегменти: кредитний ринок, ринок цінних паперів , За формою: Ринок грошей і Ринок капіталів Фінансовий ринок досягає найбільшої ефективності, коли за-діяні усі його складові: ринок грошей, ринок кредитів, ринок цін­них паперів, ринок фінансових послуг.