Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
__print.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
09.09.2019
Размер:
814.08 Кб
Скачать

34.Поняття доходів і витрат підприємства, їх класифікація.

Витрати і доходи як фінансові категорії тісно взаємозв'язані між собою. Витрути підприємства відбивають у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах вартісну оцінку госпо­дарської діяльності (підготовка, організація, здійснення виробництво та реалізація продукції, робіт, послуг), фінансової і соціальної діяльності. Доходи— це загальна сума надходжень, отриманих від цих видів діяльності у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах.

Визначення доходів і витрат має два аспекти — фінансовий і податковий. З погляду фінансової діяльності до них належать усі реально отримані доходи і здійснені витрати. Що стосується оподаткування прибутку, то мають бути чітко регламентовані валові доходи і валові витрати з метою визначення об'єкта опо­даткування. Мета такого регламентування полягає насамперед у розмежуванні здійснених затрат між валовими витратами (собі­вартістю) і прибутком, адже так чи інакше всі отримані доходи будуть витрачені. Якщо не обмежувати віднесення затрат на ва­лові витрати, то прибуток, як облікова величина, може взагалі зникнути.

Витрати підприємства розглядаються за такими ознаками: _нагщямами і джерелами фінансування, характером списання.

За напрямами фінансування поділяють витрати на:

— виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг);

— відтворення основних засобів;

— операційні заходи;

— соціальні цілі.

За джерелами фінансування витрати поділяються на:

— забезпечені власними фінансовими ресурсами;

— покриті залученими позичковими коштами;

— здійснені за рахунок наданих коштів.

За характером списання розрізняють витрати, що відшкодо­вуються за рахунок валових витрат (собівартості) чи прибутку. До валових витрат належать ті витрати підприємства, безяких процес виробництва і реалізації просто неможливий або дуже ускладнений. За рахунок прибутку здійснюються витрати, які сприяють діяльності й розвитку підприємства.

Доходи є об'єктом розподільних відносин. Вони поділяються на чотири групи:

— від виробничої діяльності;

— від реалізації майна;

— від фінансової діяльності;

— від перерозподілу через фінансову систему.

Основою формування доходів у суспільстві є доходи пер­шої групи. Решта доходів так чи інакше відображають їх пе­рерозподіл.

35.Фінансові результати діяльності підприємств та макро- і мікроекономічні чинники, які їх визначають.

Фінансові результати — це зіставлення регламентова­них податковим законодавством валових доходів і валових витрат. Перевищення валових доходів над валовими ви­тратами становить прибуток, зворотне явище характе­ризує збиток. Прибуток є метою підприємницької діяльності й водночас джерелом витрат на розвиток виробництва. Це од­на з основних фінансових категорій ринкової економіки. У прибутку, як кінцевому результаті, концентруються фінансові інтереси всіх суб'єктів підприємницької діяльності. Прибуток і його рівень характеризує ефективність виробництва, збиток свідчить про неефективне господарювання. Прибуток означає примноження фінансових ресурсів, збиток — їх втрати. Якщо збитки мають постійний характер, то, врешті-решт, будуть втрачені всі фінансові ресурси.

До макроекономічних факторів належать ті, що характери­зують ситуацію на ринку, тобто збалансованість попиту і про­позиції. Діяльність підприємства починається з маркетингових досліджень з метою визначення його місця на ринку, прогнозу­вання відповідних змін. Підприємство не може безпосередньо впливати на ці чинники, однак воно мусить максимально їх враховувати. Безглуздо випускати продукцію, яка потім не ма­тиме збуту. Зміна ситуації на ринку (поява нових товаровироб­ників, нових ідентичних товарів, переорієнтування попиту на інші товари) може істотно вплинути на рівновагу попиту і про­позиції, що відіб'ється на обсязі продажу і цінах, а в підсум­ку — на фінансових результатах.

Мікроекономічні фактори відображають діяльність самого підприємства. Вони поділяються на дві групи: техніко-економіч-ні та комплексні.