9. Елейська школа в античній філософії.

Представників цієї школи називали елеатами. Це Ксенофанавц, Парменід, Зенон Блейський.

Ксенофан поставив питання про початок буття як про "єдине" І єдине він назвав богом. У вирішенні цієї проблеми він виступив як рішучий і безкомпромісний критик традиційних поглядів, що існували на той час у Греції. Він не погоджується з Гомером в тому, що боги подібні людям. Богів не може бути багато. Якщо богів, було б два або більше, то один з них повинен був би підкоритись іншому, а сутність бога полягає в тому, що він наймогутніший і найкращий з усіх істот, а тому він є один.

У Парменіда буття наділене своїми конкретними якостями. Воно неподільне, несуперечливе, нерухоме, вічне має форму кулі. Кулеподібність буття у Парменіда означає і те, що все суще. в світі, притаманне такс.: буттю, становить собою буття і ніщо інше, крім буття. Базисом, на якому будується все суще, у Парменіда виступає положення про те, що "буття є, а небуття немає.

В цілому ж вчення Парменіда про завершеність і нерухомість буття слід розглядати як початок і основу для розвитку метафізичного світогляду.

Послідовник і учень Парменіда - Зенон Елейський намагається довести справедливість поглядів свого вчителя на проблему буття.

Апорії (особливі системи обґрунтувань) Зегона Елейського такі:

1. "Рухоме не рухається ні у тому місці, де воно є, дні в тому, де його немає".

2. "Дихотомія" твердить, що рух не може закінчитися, оскільки перш, ніж він досягне кінцевого пункту, необхідно пройти половину шляху, але перш, ніж досягти цієї половини, необхідно пройти "половину половини" і так без кінця.

3. "Ахілл і черепаха" формулюється так: швидконогий Ахілл ніколи не наздожене черепаху, оскільки перш, ніж він подолає відстань до черепахи, вона теж проповзе якусь, хай і невелику відстань Щоб подолати цю відстань, Ахіллу знадобиться якийсь, хай знову ж невеликий час, протягом якого черепаха проповзе ще якусь відстань, і так без кінця.

4. "Стріла, що летить" формулюється так: випущена з лука стріла нерухома, оскільки у будь-який момент руху займає рівне собі місце

5. Апорія "стадіон". Якщо два тіла рухаються назустріч одне одному й відносно одне одного, то одне з них пройде повз друге, витративши на це стільки ж часу, скільки необхідно для проходження повз половину того, що не рухається, тоді половина дорівнюватиме цілому.

6. Апорія проти Простору. Суть її полягає в тому, що коли річ розташована у просторі, то ця річ і цей простір повинні знаходитись в іншому просторі, який оточує їх, а це в свою чергу повинно знаходитись ще в іншому "просторі і так до нескінченності.

7. "Зерно, що падає". Якщо під час падіння одного зерна або його тисячної долі нічого не чути, то звідки береться шум під час падіння маси зерна? Хіба шум може виникнути із суми нечутного, а звідси висновок: і людські відчуття не можуть дати істинного знання, на них неможливо покладатися.

10. Філософія Демокріта.

Демокріт Абдерський — давньогрецький філософ, учень Левкіппа, один із засновників атомістики.

У своїх філософських переконаннях виступав з опозиційною Елеатам точкою зору відносно мислимості безлічі і мислимості руху, проте повністю погоджувався з ними в тому, що достеменне суще буття не може ні виникати, ні зникати. Матеріалізм Демокріта, що характерний практично для всіх учених тієї пори, є споглядальним, метафізичним, матеріальним. Головним досягненням філософії Демокріта вважається розвиток ним вчення Левкіппа про «атом» — неділиму частку речовини, що володіє дійсним буттям, не руйнується і не виникає (атомістичний матеріалізм). Він описав світ як систему атомів в порожнечі, відкидаючи безконечну подільність матерії, постулювавши не лише нескінченність числа атомів у Всесвіті, але і нескінченність їх форм. Атоми, згідно цієї теорії, рухаються в порожньому просторі (Великій Порожнечі, як говорив Демокріт) хаотично, стикаються і унаслідок відповідності форм, розмірів, положень і порядків або зчіплюються, або розлітаються. З'єднання, що утворилися, тримаються разом і таким чином виробляють виникнення складних тіл. Само ж рух — властивість, природно властива атомам. Тіла — це комбінації атомів. Різноманітність тіл обумовлена як відмінністю атомів, що складають їх, так і відмінністю порядку збірки, як з одних і тих же букв складаються різні слова. Атоми не можуть стикатися, оскільки все, що не має усередині себе порожнечі, є неділимим, тобто єдиним атомом. Отже, між двома атомами завжди є хоч би маленькі проміжки порожнечі, так що навіть в звичайних тілах є порожнеча. Звідси витікає також, що при зближенні атомів на дуже маленькі відстані між ними починають діяти сили відштовхування. В той же час, між атомами можливо і взаємне тяжіння за принципом «подібне притягується подібним».