52. Філософія у Києво-Могилянській академії.

Видатну роль у духовному відродженні українського народу за часів Російської імперії відіграла Києво-Могилянська Академія, яка була заснована в 1632р. Петрм Могилою. Академія давала різноманітні знання серед яких значне місце відводилося філософії, що вперше виділилася з курсу теологій як пізнання людини і природи на відміну від власної тоелогії як пізнання бога. В лекціях Академії широко вводилися погляди таких мислителів як Коперник, Галілей. Посилюється інтерес до розумової праці, котра пов’язана з “землею”, практичною дія-тю. Багато викладачів Академії в лекціях використовували знання світової науки, культури. Вони прагнули обмежити вплив релігії на науку. Довгий час Академія була осередком професійної діяльності в галузі науки і філософії не тільки в Україні, а Росії, Білорусії. Серед діячів Академії провідне місце в розвитку філософської думки посідали Й.Кононович-Горбацький, І.Гізель, І.Галятовський, С.Яворський, Г.Бужинський, Ф.Прокопович, Л.Барановський та ін.

Феофан Прокопович − це один з найбільш яскравих діячів Академії, професор і ректор, який перебував у тісних стосунках з Петром І. Він мав значний вплив на формування філософських і суспільно-політичних поглядів А.Кантимира, М.Лононосова. Діяльність Прокоповича в Академії позначилась на рівні організації й викладання більшості предметів. І хоч за своїми поглядами він був ідеалістом релігійного ґатунку, проте велику увагу приділяв природознавству, математиці, викладав ідеї, які не збігались з християнським віровченням,

Прокопович зближує і ототожнює бога з природою. "Під природою, - пише він в філософському курсі "Натурфілософія", - розумію бога". Повне визначення природи сходиться з богом відносно природних речей, в яких він з необхідністю існує і які він рухає. Прокопович стверджує, що ні матерія, ні форма, взяті окремо, не є тілом або субстанцією. Тільки поєднуючись, вони утворюють тіло, яке є їх єдністю, завершеністю. Реально матерія і форма існують лише в цій єдності, а Їх поділ можливий тільки в абстракції.

Прокопович не погоджується а роз’єднанням сутності і існування, вважаючи їх єдиними і неподільними та заперечує те, що матерія отримує свій початок від форми. Він виходить з думки, що сутність не може існувати без того, суттю чого вона є. Сутність і існування становлять визначеність природного тіла і невіддільні від нього та одне від одного.

Своєрідні погляди на живе розвивав Феофан Прокопович. Він казав, що все живе має принаймні три властивості: вегетативність, яка включає живлення, ріст, розмноження /притаманна рослинам, тваринам і людині/, чуттєвість, яка є у тварин і людини та розумність, яка властива тільки людині. Звідси він розвиває погляди на процес пізнання, які зближують його з Локком, оскільки стверджує, що "кольори, смак, запахи не можна віднести до першочергових властивостей". Разом з тим, він відхиляє принцип "вроджених" знань. .

53. Українська філософська думка доби Відродження (хіу-хуі ст.).

Наприкінці 14ст розпочинається новий етап у розвитку духовної культури У країни як результат впливу західноєвропейської реформації та утвердження характерних для неї реформаційної ідеології й цінностей ренесансного гуманізму. Цей етап отримав назву філософія доби відродження (14-16 ст).Ідеї ренесансного гуманізму розвивалися представниками протестантських громад,братствами представниками острозького культурно-просвітницького центру а також діячами української полемічної літератури І.Вишенським, М.Смотрицьким, С.Зизанієм. у цей період філософія сприймалась як конкретна мудрість що давала змогу осягнути божественні істини завдяки містичному єднанню з надприродним(Богом). Релігійно-філософські сентенції 14-16 ст. поєднувалися з позицією захисту і розвитку старослов’янської культури, цінностей православної церкви, крім того у цей період в українській духовній культурі опосередковано знайшли своє місце об’єктивні цінності Реформації. У добу Відродження в Україні починає формуватися національна свідомість. Вона виявлялася на рівні етнічної свідомості, конфесійної, політичної ідентифікації. Усвідомлення приналежності до Русі – конкретна її реалізація. Найвідомішим українським вченим доби Відродження став Юрій Котермак із Дрогобича (Юрій Дрогобич) (1450 – 1494), який після навчання у Львові поїхав до Італії.