143. Категоричний силогізм: поняття та структура.

Категоричний Силогізм - вид дедуктивного умовиводу, в якому з 2-ох категоричних суджень, звязаних середнім терміном (М), при додержані правил обовязково випливає висновок.У складі :два засновки і два висновки.

Терміни – це поняття, що входять до силогізму. Більший засновок має в собі більший за розміром термін і навпаки.В основі висновку в КС лежить аксіома силогізму-все що стверджується або заперечується стосовно виду, належить до даного роду.

Модусами КС наз його різновиди, що відрізняються один від одного якісною і кількісною хар-кою засновків, що входять до нього, і висновком.

Ентимемою наз скорочений КС, в якому пропущений один із засновків або висновок.

Епіхейрема-складноскорочений силогізм, до складу якого входять два засновки, принаймі один з них є ентимемою.

Види умовно-категоричного силогізму:

1)стверджуючий модус А?В,А / В

2)заперечуючий модус А?В,не-В/не-А

Види розділово-категоричного силогізму:

1)стверджуючо-заперечуючий модус (більший засновок-завжди строга дизюнкція) А-В/В

2)заперечуючо-стверджувальний модус (більший засновок – як строга, так і нестрога конюкція)

144. Логічна характеристика доведення.

Доведення – це сукупність логічних засобів обгрунтовання істинності будь-якого судження за допомогою інших істинних і повязаних з ним суджень. Структура:

-теза(судження, істинність якого треба довести),

-аргументи-істинні судження, якими користуються при доведенні тези-вірогідні одиничні акти,визначення, аксіоми та постулати, раніше доведенні закони науки та теореми

-демонстрація-спосіб логічного звязку між тезою та аргументом, який веде до всьтановлення бажаної істини: прямим-доведення, в якому з відомих передумов за встановленими правилами безпосередньо слідує теза, тобто істинність тези безпосередньо обгрунтовується наявними аргументами; непрямим – доведення,у якому потрібно довести хибність антитези і на цій основі зробити висновок про істинність тези. У структурі доведення виділяють три складові частини: тезу, аргументи і демонстрацію (форму, або спосіб доведення).

Теза - судження, твердження або положення, істинність якого треба довести.

Доведення бувають прості і складні. Головна їхня відмінність полягає в тому, що в складному доведенні є головна теза і підлеглі, часткові тези.

Головною (основною) тезою називається положення, котрому підлягає обґрунтування ряду інших положень.

Часткова теза — це таке положення, яке стає тезою лише тому, що за її допомогою доводиться основна теза. Часткова теза, будучи доведеною, сама стає потім аргументом для обґрунтування основної тези.

Аргументи (основа, доказ, підстава) - це ті істинні судження, які наводяться для доведення тези. Істинність тези доводять за допомогою аргументів: фактів, раніше доведених законів науки та теорем, аксіом, постулатів, визначень понять.

Факт - це явище або подія, що мають місце в дійсності. Факт, який правильно відображений у судженні, служить аргументом у доведенні. Факти володіють достовірністю і великою силою переконаності і тому широко використовуються у процесі доведення. «Факти, - каже народна мудрість, - вперта річ».

Щоб факти могли виконати роль аргументів, потрібно брати не окремі факти, а всю сукупність, яка відноситься до даної проблеми.