120. Структура релігії.

1. релігійні уявлення — відчуття, за допомогою яких людина сприймає надприроднє: політеїстичні, монотеїстичні, генотеїстичні, пантеїстичні, деїстичні;

2. релігійна свідомість — двох рівнів:

a. релігійна психологія — це сукупність властивих масі віруючих уявлень, почуттів, настроїв, звичок, традицій, пов’язаних з певною системою релігійних ідей;

b. релігійна ідеологія — це більш чи менш струнка система ідей, розробкою та пропагандою яких займаються релігійні організації, професійні богослови та служителі культу.

3. релігійний культ;

4. релігійні організації — об’єднання послідовників тієї чи іншої релігії, що виникають на основі спільності вірувань та обрядів (церква, секта, деномінація)

5. релігійна діяльність — особлива форма відношення людини до світу, в основі якої знаходиться віровчення. Участь людини в релігійній діяльності виражається у засвоєнні релігійної істини і у відображенні її на людських знаннях, почуттях та дільності, або релігійна дільність релігійних організацій — вид духовно-практичної діяльності релігійної організації, яка спрямована на проведення релігійного культу в вигляді обрядів і богослужень, організацію релігійного навчання і виховання, поширення свого віровчення.

121. Функції релігії.

Способи, рівень і напрями релігійного впливу на суспільство виявляються у функціях релігії. Функцій релігії дуже багато, тому проаналізуємо головні з них.

1. Світоглядна функція релігії — це найголовніша функція, що дає змогу визначити людині своє місце у світі й ставлення світу до неї. У зв'язку з цим формується система поглядів, уявлень людей про довколишній світ з погляду релігійної віри, тобто релігія стає певним світоглядом. Реалізація цієї функції допомагає людині визначити сенс свого життя.

2. Компенсаторно-терапевтична функція релігії ліквідує почуття обмеженості, залежності й безсилля перед об'єктивними законами матеріального світу. Ідея про загальну рівність (у стражданні й гріховності) всіх людей перед Богом допомагає зменшити дискомфорт переживання об'єктивного конфлікту людини й природи, людини й суспільства. Сам процес переживання про-ходить на основі таких релігійних феноменів, як релігійна втіха, релігійний катарсис, духовна насолода тощо.

3. Комунікативна функція реалізує потребу спілкування віруючої людини як по вертикалі — з Богом, так і по горизонталі — з єдиновірцями.

4. Інтегративна функція релігії організовує безконфліктний зв'язок на основі принципів солідарності. Для цього в релігійному комплексі є універсальні релігійні цінності, уніфікований спосіб життя, загальна мета в житті тощо. Інтегративна функція залежить від реалізації в соціальній практиці таких релігійних цінностей, як послух, релігійна єдність, релігійно-культурні традиції тощо.

5. Дезінтегративна функція є реалізацією в соціальних відносинах іншого боку інтеграції — дезінтеграції. Щоб об'єднатися з одновірцями, необхідно роз'єднатися з послідовниками інших релігійних цінностей. Дезінтегративна функція стає основою етно-конфесійних конфліктів, які за правильного і своєчасного вирішення сприяють розвитку релігійних систем, і навпаки, за їх ігно-рування, неадекватного та несвоєчасного розв'язання призводять до кризових явищ у цій сфері.

6. Регулятивна функція (за змістом подібна до інтегративної) організовує взаємодію людей на основі специфічних релігійних принципів, ідей, цінностей, традицій, що є характерними для кожного історичного етапу розвитку людської цивілізації.

7. Легімітивна функція. Реалізація її в соціальній практиці означає накладання на людину деяких обмежень через певні зразки необхідної поведінки. Наприклад, бути християнином означає вести такий спосіб життя, який відрізняється від способу життя представників інших релігій.