- •Укладачі:
- •Програма державного екзамену
- •Зміст модулів
- •Література
- •Тема 1. Сутність і призначення соціальної педагогіки
- •Тема 2. Історико-культурні передумови виникнення і розвитку соціальної педагогіки
- •Тема 3. Основні поняття та категорії соціальної педагогіки
- •Тема 4. Сутність і функції діяльності соціального педагога. Кваліфікаційна характеристика соціального педагога
- •Тема 5. Принципи та методи соціальної педагогіки
- •Тема 6. Державно-правові основи соціального захисту
- •Тема 7. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості
- •Тема 8. Проблеми соціальної адаптації і реабілітації
- •Тема 9. Сучасна сім’я як об’єкт соціально-педагогічної роботи
- •Тема 10. Роль соціального педагога в діяльності з дітьми „групи ризику”
- •Тема 11. Робота соціального педагога з обдарованими дітьми та молоддю
- •Тема 12. Молодь як об’єкт соціально-педагогічної роботи
- •Тема 13. Поняття „норма”, „відхилення”, „девіантна поведінка”, різновиди девіантної поведінки, наукові концепції девіантності
- •Тема 14. Розвиток та виховання дітей, які стали жертвами несприятливих умов
- •Тема 15. Релігійні організації та їх вплив на соціалізацію особистості
- •Література
- •Тема 1. Професійна діяльність соціального педагога: зміст діяльності, структура, професійний портрет
- •Тема 2. Соціально-педагогічні технології: теоретичні засади
- •Тема 8. Технології соціального проектування у діяльності соціального педагога
- •Тема 9. Технології консультування у соціально-педагогічній діяльності
- •Тема 10. Технології управління в соціально-педагогічній діяльності
- •Тема 11. Методика і технологія соціально-педагогічної роботи з особистістю
- •Тема 12. Методика і технологія роботи соціального педагога з сім’єю. Технології роботи з кризовими сім’ями
- •Тема 13. Методика і технологія соціально-педагогічної роботи з дитячими та молодіжними групами і організаціями
- •Тема 19. Методи та технології соціально-педагогічної роботи з дезадаптованими підлітками
- •Тема 20. Особливості діяльності соціального педагога у роботі з дітьми з обмеженими функціональними можливостями
- •Тема 26. Шляхи подолання професійної деформації у соціальних педагогів
- •Література
- •Тема 6. Соціальне виховання як процес соціалізації: мета, методи, напрями
- •Тема 7. Соціальне навчання і освіта як процес соціалізації
- •Тема 8. Духовний розвиток особистості
- •Тема 9. Особистість як об’єкт і суб’єкт соціалізації. Соціалізація дітей дошкільного віку. Сімейна соціалізація
- •Тема 10. Особливості соціалізації школярів і студентської молоді
- •Тема 11. Людина як жертва соціалізації
- •Тема 12. Девіантна поведінка і злочинність у процесі соціалізації
- •Література
- •Перелік питань і завдань до комплексного випускного іспиту
- •Вимоги до підготовки студентів
- •Критерії оцінювання знань і умінь
- •Форми проведення екзамену
- •1.2. Державний іспит „соціальна педагогіка та технології соціально-педагогічної діяльності”: методичні рекомендації до підготовки
- •Шкала оцінювання знань
- •Методичні поради студенту щодо підготовки відповідей на питання білету екзаменаційний білет № 1
- •Зразки відповідей на екзаменаційні питання
- •1. Соціально-психологічні механізми соціалізації
- •2. Розкрити сутність поняття „віктимний”, „віктиміність”, „віктимологія"
- •3. Ресурси соціально-педагогічної діяльності
- •1.3. Кваліфікаційна робота: методичні рекомендації до підготовки та захисту Підготовка кваліфікаційної роботи
- •Специфіка соціально-педагогічного дослідження
- •Послідовність виконання кваліфікаційної роботи
- •Підготовчий етап роботи над кваліфікаційною роботою
- •Другий етап – робота над текстом кваліфікаційного дослідження
- •Заключний етап роботи над кваліфікаційним дослідженням
- •Рекомендації до захисту кваліфікаційних робіт
- •Критеріями оцінювання захисту роботи є:
- •Тематика кваліфікаційних робіт
- •Програма державного екзамену
- •Зміст модулів
- •Тема 1. Професійна діяльність соціального педагога: зміст діяльності, структура, професійний портрет
- •Тема 2. Соціально-педагогічні технології: теоретичні засади
- •Тема 8. Технології проектування у діяльності соціального педагога
- •Тема 9. Технології соціально-педагогічного консультування
- •Тема 10. Технології управління в соціально-педагогічній діяльності
- •Тема 11. Методика і технологія соціально-педагогічної роботи з особистістю
- •Тема 12. Методика і технологія роботи соціального педагога з сім’єю. Технології роботи з кризовими сім’ями
- •Тема 13. Методи діяльності соціального педагога в дитячих організаціях і юнацьких об’єднаннях
- •Тема 19. Методи та технології соціально-педагогічної роботи з дезадаптованими підлітками
- •Тема 20. Особливості роботи соціального педагога з дітьми з обмеженими можливостями
- •Тема 26. Шляхи подолання професійної деформації у соціальних педагогів
- •Література
- •Тема 5. Характеристика теоретичних методів дослідження
- •Тема 6. Емпіричні методи соціально-педагогічного дослідження
- •Тема 7. Узагальнення соціально-педагогічного досвіду в дослідженні
- •Тема 8. Графічні матеріали у дослідженні
- •Тема 9. Обробка та оформлення результатів дослідження
- •Література
- •Тема 5. Менеджмент волонтерської діяльності
- •Тема 6. Специфіка волонтерської роботи за різними напрямами
- •Тема 7. Міжнародний досвід волонтерської діяльності.
- •Тема 8. Використання методики «рівний-рівному» у волонтерській діяльності
- •Література
- •Перелік питань і завдань до комплексного випускного екзамену
- •Вимоги до рівня підготовки студентів
- •Критерії оцінювання знань і умінь
- •Форма проведення іспиту
- •2.2. Державний екзамен „технології соціально-педагогічної діяльності”: методичні рекомендації (освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст»)
- •Методичні поради студенту щодо підготовки відповідей на питання білету екзаменаційний білет № 1
- •Зразки відповідей на екзаменаційні питання
- •1. Алгоритм соціально-педагогічної технології
- •2. Соціальний захист дитинства: напрями та способи роботи шкільного соціального педагога
- •3. Шляхи подолання професійної деформації (вигорання) у соціальних педагогів
- •2.3. Магістерська / дипломна робота : робота. Методичні рекомендації до захисту (освітньо-кваліфікаційні рівні «спеціаліст», «магістр»)
- •Підготовка дипломної/магістерської роботи
- •Експериментальна робота магістранта (дипломника)
- •Оцінювання процесу підготовки та безпосереднього захисту дипломної/магістерської роботи
- •Аналіз наукової діяльності випускників
- •Тематика дипломних робіт
- •Тематика магістерських робіт
- •Додатки додаток а
- •8.01010601 – Соціальна педагогіка*
- •Додаток д Приклад оформлення Переліку умовних скорочень
- •Перелік умовних скорочень
- •Додаток е Приклад написання Вступу вступ
- •1.1. Профілактика наркотичної залежності серед старшокласників як соціально-педагогічна проблема
- •Приклад оформлення рисунків
- •Приклад оформлення таблиці
- •Проблеми шкільної профілактики та шляхи підвищення її ефективності з досвіду шкільних соціальних педагогів)
- •Додаток к
- •Додаток л Приклад оформлення Висновків
- •Висновки
- •Додаток м Правила та зразок оформлення Додатків
- •Зразок оформлення Списку використаних джерел список використаних джерел
- •Додаток п Правила побудови запитань для інтерв’ю
- •Додаток р Правила побудови анкети
- •Додаток с Вимоги до об’єктивності
- •Додаток т Алгоритм проведення соціально-педагогічного експерименту
- •Основний етап
- •Заключний етап
- •Список використаних джерел
3. Шляхи подолання професійної деформації (вигорання) у соціальних педагогів
Професійна діяльність займає важливе місце в житті людини, суттєво впливає на її соціальне формування та поведінку. Однією із серйозних проблем, яка виникає в процесі професійної діяльності, є професійна деформація. Найбільше вона впливає на особистісні характеристики представників професій типу „людина-людина” (психологи, педагоги, лікарі, соціальні працівники, консультанти, продавці, менеджери, агенти, журналісти, керівники), а також військовослужбовців та спеціалістів, які працюють в екстремальних умовах.
Соціальний педагог при довготривалому виконанні професійних функцій піддається різноманітним впливам, які пов’язані зі специфікою його діяльності. У результаті відбувається зміна якостей і властивостей його особистості.
Науковці визначили це явище терміном „професійна деформація”.
Поняття „деформація особистості” (від лат. – deformatio – зміна форми, викривлення) характеризує зміну якостей і властивостей особистості (стереотипів сприйняття, ціннісних орієнтацій, характеру, способів спілкування та поведінки) під впливом тих чи інших факторів, які мають для неї життєво важливе значення.
Професійна деформація – це зміна якостей і властивостей спеціаліста під впливом професійних факторів діяльності.
Проблема професійної деформації вивчалася багатьма дослідниками із різних галузей діяльності: зарубіжними – К. Маслач, С. Браун, В. Холдер, Дж. Коллінс, А. Пайнас, М. Ганн, Дж. Едельвич та вітчизняними – А. Бродським, Д. Труновим, В. Самойловою, Л.Мардахаєвим, В. Полуектовим, М. Фірсовим, О. Хухлаєвою.
Безпосередньо теоретичні аспекти деформації соціального педагога почали досліджувати Л. Мардахаєв, В Подвойський, Н. Нікітіна, Л. Мітіна та інші.
Серед негативних наслідків, які ми називаємо „професійною деформацією”, можна назвати: проектування негативної проблематики на себе та інших, нав’язлива діагностика себе та інших, консультування оточуючих, „прийняття ролі вчителя”, надмірний самоконтроль, idea fixe – „робота над собою”, перенасиченість спілкуванням.
Професійна деформація соціального педагога проявляється у професійному жаргоні, манерах поведінки, зовнішньому вигляді. Окремими проявами професійної деформації вважаються „управлінська ерозія”, „синдром вигорання”.
«Вигорання» – це процес і результат поступового охолодження спеціаліста до клієнта, з яким він працює, до його проблем, болю та до своєї діяльності в цілому.
Науковці окреслили ряд специфічних факторів, які впливають на деформацію соціального педагога: соціальний статус професії і самої професійної діяльності у суспільстві; соціальний статус спеціаліста соціального педагога/працівника; середовищний статус спеціаліста в суспільстві; суб’єктивний статус; зміст професійної діяльності; сама професійна діяльність; негативна культура об’єктів; психологія колективу; авторитет керівника та колег; емоційні фактори та їх впливи; фактор середовища; результат професійної діяльності.
Найбільш типовими позитивними проявами професійної деформації, які обумовлюють розвиток соціального педагога, визначаються: самовдосконалення, підвищення особистісної культури, відповідальності, організованості, зібраності, дисциплінованості.
Особистісна позитивна деформація спеціаліста характеризується розвитком професійних якостей, техніки, професійної культури, активної творчості, культури праці та її результативності.
Основними шляхами мінімізації професійної деформації соціального педагога вважаємо такі:
1) професійний відбір, який враховує індивідуально-психологічні особливості і особистісні якості абітурієнтів;
2) конкретизація організації та результативності навчально-виховного процесу професійної підготовки у ВНЗ;
3) підвищення рівня виховної роботи у напрямі підвищення статусу професії соціального педагога, спеціаліста та професійного самовизначення і самовдосконалення;
4) залучення до викладання і керівництва практикою студентів кращих спеціалістів з галузі, супервізорів.
Шляхами виходу з професійної деформації є також підвищення рівня психологічної компетентності та оволодіння прийомами саморегуляції психічних станів, навчання методам аутотренінгу та релаксації як у період навчання та професійної підготовки, так і в період практичної діяльності.
М. Фірсов пропонує такі способи зняття наслідків професійних ризиків:
метод індивідуальної роботи;
різні види консультування;
метод супервізії (супервізія – це процес інтеракцій, головною метою якого є спілкування однієї людини – супервізора – з іншою людиною, що проходить супервізію з метою пошуку більш ефективних шляхів допомоги іншим людям).
А. Кадушин виділяє три основні функції супервізії у соціальній роботі: освітню, підтримуючу, адміністративну і направляючу.
Освітня функція має на меті постійний аналіз змісту та процесу роботи поширення робочих знань, навичок, одержання інформації та нового погляду на ситуацію, а також зворотного зв’язку від процесу та змісту роботи.
Підтримуюча функція передбачає шляхи, що протидіють стресам, болю, негативному фону діяльності, який впливає на спеціаліста, одержання оцінки та підтримки як працівника і як особистості та запевнення в тому, що вантаж труднощів і проблем можна розділити з іншими спеціалістами; вивчення ознак власного дистресу.
Серед стратегій допомоги спеціалісту можна виділити:
1. Словесні інформативні стратегії:
інформування про проблему та її причини, ознаки і прояви;
проведення циклу бесід про взаємозв’язок емоційного благополуччя та психосоматики;
розповіді про страх помилки та особистої недосконалості.
2. Стратегії накопичення ресурсів:
святкування днів народження;
організація різноманітних свят, колективний спів;
організація відпочинку, чаювання, походи до театру, виїзди на природу;
участь у спортивних змаганнях.
3. Стратегії „погладжування”:
заохочення, позивне схвалення;
відзначення позитивних якостей і досягнень професійного і особистісного характеру та ін.
Таким чином, зазначені шляхи попередження і подолання професійної деформації, допоможуть соціальним педагогам залишатися активними, енергійними і ефективно здійснювати свою професійну діяльність.