4. Види безготівкових розрахунків

На сучасному етапі підприємства всіх форм власності в основі своїх розрахунків використовують безготівкові.

Для здійснення безготівкових розрахунків підприємство в установі банку (за своїм бажанням) відкриває рахунки для зберігання коштів. Підприємство може відкривати два і більше поточних ра­хунки у національній валюті та рахунки в іноземній валюті.

Усі безготівкові форми розрахунків здійснюються за допомогою таких основних принципів:

збереження підприємствами грошових коштів в установах банків;

самостійність вибору підприємством установи банку;

самостійність вибору підприємством виду і форми розрахунків;

самостійність розпорядження підприємства своїми коштами в межах чинного законодавства;

максимальне наближення грошових розрахунків до моменту реалізації продукції;

здійснення грошових розрахунків у межах коштів на рахунках підприємства.

За економічним змістом організація безготівкових розрахунків виходить за межі суто технічних операцій, пов'язаних зі списанням і зарахуванням коштів на рахунки клієнтів у банківській установі. Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Різні форми розрахунків пов'язані з використанням різних видів розрахункових документів. Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках - банк.

Розрахунковий документ − це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів. Використовуються відповідні види безготівкових розрахунків (залежно від форми розрахункового документа), а саме:

- платіжне доручення − розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача;

- платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або в разі договірного списання отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача

- платіжне вимога-доручення розрахунковий документ, який складається з двох частин:

верхньої - вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

нижньої - доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача;

- чек − розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, у якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів;

- акредитив - договір, що містить зобов'язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж;

- вексель − цінний папір, письмове безумовне зобов’язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власни­ку (векселедержателю) вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель (векселедавця), у відповід­ний строк і у відповідному місці;

- інкасовими дорученнями (розпорядженнями) застосовуються у випадках стягнення в безспірному порядку сум фінансових санкцій, недоїмки в бюджет з податків, штрафів, які нараховані державними податковими органами.

З розвитком електронної техніки з’явилась можливість ши­рокого використання в безготівкових розрахунках пластикових карток.

Пластикова картка – це пластина з нанесеною на неї маг­нітною смужкою чи вмонтованою мікросхемою, що містить зашифровану інформацію (ключ) до спеціального карткового рахунка з обліку грошових коштів у відповідному банку.

Розшифрування (розкодування) інформації, що міститься на картці, дає змогу власнику цієї картки здійснювати необхід­ні розрахунки і отримувати готівку у межах її залишку на карт­ковому рахунку.

Пластикові картки бувають кредитні і дебетові.

Кредитні картки видаються банком клієнтам, яким відкривається кредитна лінія, що дає змогу користуватися кредитом при купівлі товарів і отриманні касових позик. Різновидом кредитних карток є банківські кредитні картки, що видаються клієнтам для купівлі товарів з використанням банківського кредиту, а також для отримання авансів в готівково-грошовій формі.

Банківські кредитні картки, у свою чергу, поділяють на індивідуальні і корпоративні.

Індивідуальні картки видаються банком окремим його клі­єнтам і можуть бути «стандартними» чи «золотими», що при­значені для осіб з високою кредитоспроможністю і передбача­ють значну кількість пільг для користувачів.

Корпоративні картки видаються банками організаціям, фірмам, які на підставі цих карток можуть видавати індивіду­альні картки окремим своїм керівникам і працівникам.

Дебетові картки видаються клієнтам для отримання готів­кових грошей в банківських автоматах чи купівлі товарів з роз­рахунком через електронний термінал. Однак гроші при цьому списуються з рахунка власника в банку.

Питання для самостійного опрацювання.

1. Управління грошовими потоками на підприємстві.

2. Розрахунки платіжними дорученнями

3. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями

4. Розрахунки чеками

5. Розрахунки акредитивами

6. Вексельна форма розрахунків

7. Види векселів.

8. Відповідальність за порушення грошових розрахунків.

9. Порядок відкриття та закриття рахунків в банківських установах .