Тема № 6. Обігові кошти План

1. Поняття та види оборотних активів підприємства

2. Нормування оборотних активів

3. Джерела формування оборотних активів

4. Оцінка використання та поновлення оборотних засобів

1. Поняття та види оборотних активів підприємства

Матеріальною основою будь-якого виробництва є засоби виробництва, які складаються із засобів та предметів праці, що беруть участь у створенні продукту. Але з огляду на відмінність у характері функціонування у процесі виробництва та способі перенесення вартості на створюваний продукт засоби праці набирають економічної форми позаоборотних активів, а предмети праці − оборотних.

Оборотні активи − це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи підприємства, призначені для реалізації або споживання протягом операцій­ного циклу чи протягом 12 місяців із дати складання балансу.

У виробничій сфері оборотні активи авансуються в оборот­ні виробничі фонди і фонди обігу (рис. 7.1).

Рис. 6.1. Структура оборотних активів підприємства

Фонди обігу − це залишки готової продукції на складі під­приємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, за­лишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери.

Оборотні активи − це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперерв­ності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

Незважаючи на відмінності у призначенні, оборотні фонди та фонди обігу тісно взаємопов’язані. Вони обслуговують єдиний процес відтворення на виробництві й забезпечують його неперервність. Водночас оборотні фонди та фонди обігу є скла­довими оборотних активів, що відображають розміщення їх за сферами відтворення у процесі руху, і водночас є самостійни­ми економічними категоріями.

Рис. 6.2. Класифікація оборотних активів

Співвідношення оборотних активів у сфері виробництва і сфері обігу залежить від особливостей організації виробни­цтва, постачання, збуту, а також системи розрахунків.

Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції необхідно досягти оптимального співвід­ношення оборотних активів у сфері виробництва й обігу. Під­приємство заінтересоване у зменшенні оборотних активів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи постачання, раціо­нальніших форм розрахунків.

Склад оборотних активів − це сукупність окремих елемен­тів (статей) оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Структура оборотних активів − це співвідношення окре­мих елементів оборотних активів у їх загальному обсязі.

Організація оборотних активів − це встановлення на під­приємствах необхідного складу та структури оборотних акти­вів, визначення потреби в них та джерел їх формування, а та­кож контроль за зберіганням та ефективністю їх використання.

Організація оборотних активів побудована на таких прин­ципах:

• створенні мінімального обсягу оборотних активів, що за­безпечує неперервність процесу виробництва та обігу, а також їх ефективне використання;

• раціональному розміщенні наявних оборотних активів за сферами відтворювального процесу в межах підприємства;

• формуванні та поповненні оборотних активів за рахунок власних та позикових джерел залежно від обсягів вироб­ництва;

• створенні фінансових резервів;

• контролі за рухом оборотних активів.

Оборотні активи підприємств класифікуються за трьома ознаками:

- залежно від участі їх у кругообігу;

• за методами планування, принципами організації та регу­лювання;

• за джерелами формування.

Залежно від участі в кругообігу оборотні активи поділя­ються на активи у сфері виробництва та у сфері обігу. Вста­новлення оптимального співвідношення оборотних активів, що перебувають у цих сферах, сприяє ефективнішому їх ви­користанню.

Залежно від методів планування, принципів організації та регулювання оборотні активи поділяються на нормовані та ненормовані.

Нормованими називають оборотні активи, за якими об­числюється норматив. До них належать виробничі запаси, готова продукція, незавершене виробництво, витрати май­бутніх періодів та ін. Обчислення нормативів (мінімальної потреби) за цими видами оборотних активів дає можливість забезпечити їх ефективне використання та нормальний про­цес виробництва.

Ненормованими є оборотні активи, за якими норматив не обчислюється. До них належать грошові кошти в касі та на ра­хунках у банках, кредиторська заборгованість та ін.

Нормування оборотних активів може здійснюватися трьо­ма методами: прямого рахунку, аналітичним та методом кое­фіцієнтів.

Метод прямого рахунку полягає в тому, що спочатку ви­значаються відповідно до діючого порядку норми та нормати­ви за окремими елементами оборотних активів, а потім дода­ванням їх сум − сукупний норматив.

Аналітичний метод виключає розрахунок нормативу за окремими елементами оборотних активів, а сукупний норматив на запланований рік обчислюється, виходячи з чинного нормативу в поточному році, скоригованого на зміну обсягу виробництва (обсягу товарної продукції) та розміру приско­рення обігу оборотних активів у запланованому році.

Застосування методу коефіцієнтів нормативів власних оборотних активів на запланований рік розраховується за нор­мативом, що діяв у попередньому році, і розміром змін відпо­відних запасів та витрат у запланованому році.

Використання того чи іншого методу розрахунку нормати­ву власних оборотних активів залежить від часу функціону­вання та економічного становища підприємств. При створенні підприємств, а також в умовах їх функціонування для розра­хунку нормативів власних оборотних активів найдоцільніше застосовувати метод прямого рахунку.