3. Відтворення основних засобів

Відтворення основних виробничих засобів − це процес без­перервного їх поновлення, що характеризується:

• основні виробничі засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;

• у процесі відтворення основних виробничих засобів одно­часно відбувається рух їхньої споживної вартості та вартості;

• нарахуванням амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих засобів на готову продукцію;

• основні виробничі засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.

Через схильність необоротних активів до зносу перед підпри­ємством виникає необхідність їх відтворення. Розрізняють просте та розширене відтворення потреба необоротних активів (рис. 8.3).

Рис. 8.3. Види відтворення необоротних активів

Просте відтворення основних засобів − це їх відновлення в тому самому обсязі, у якому вони були зношені та вибули. Воно здійснюється шляхом заміни окремих зношених частин основних засобів, шляхом ремонтів або придбання нових засо­бів на заміну зношених. Головним джерелом простого відтво­рення основних засобів є амортизаційні відрахування.

Розширене відтворення − це таке відтворення, яке перед­бачає розширення діючих основних фондів за рахунок збіль­шення їх кількості та поліпшення або придбання більш про­дуктивних та економічних основних засобів.

Розширене відтворення може здійснюватися у вигляді но­вого будівництва, технічного переоснащення, реконструкції або розширення підприємств, модернізації обладнання або його придбання тощо.

Нове будівництво − будівництво підприємства, цеху, кор­пусу на нових будівельних майданчиках за окремо затвердже­ним проектом; передбачає розширення виробничих площ, зна­чне збільшення потужності.

Технічне переоснащення передбачає здійснення заходів щодо впровадження нової техніки і технології на окремих діль­ницях, механізації й автоматизації виробництва, заміни заста­рілого обладнання, які здійснюються згідно з планом технічно­го розвитку підприємства без розширення виробничих площ.

Під час реконструкції основна частина інвентаризацій спрямовується на вдосконалення активної частини основних засобів при використанні старих виробничих будівель і споруд. Тому вона в багатьох випадках забезпечує збільшення випус­ку продукції із значно меншими матеріальними затратами і в більш стислі строки, порівняно з новим будівництвом.

Розширення підприємства − це спорудження других і на­ступних черг, додаткових виробничих комплексів, цехів, кому­нікацій, допоміжних і обслуговуючих виробництв на території підприємства.

Основним джерелом розширеного відтворення необорот­них активів в умовах ринкових відносин та самофінансування підприємств є прибуток.

Основні засоби піддаються зносу − фізичному (матеріаль­ному) і моральному (економічному).

Фізичний знос виявляється в постійній втраті техніко-еко-номічних властивостей і, отже, у втраті споживчої вартості, що у міру використання необоротних активів переноситься на го­товий продукт.

Р_Ф.З.= Т_Ф. * Т_{н *} (100 − В_л), (7)

де Т_Ф. − фактичний термін служби;

Т_н − нормативний термін служби;

В _л − ліквідаційна вартість у відсотках до балансової вартості.

Моральний знос − це передчасне, до закінчення норматив­ного терміну фізичного зносу, відставання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних ак­тивів внаслідок створення нових, більш прогресивних і еконо­мічно ефективних основних засобів.

Розрізняють дві форми морального зносу:

• перша виражає зменшення вартості основних засобів вна­слідок скорочення суспільно-необхідних витрат праці на їх відтворення;

• друга виражає зменшення ефективності основних засобів у результаті впровадження нових, більш прогресивних і економічно ефективних основних засобів.

Розрізняють повний і частковий знос основних засобів.

Повний знос передбачає повну заміну зношених основних засобів (нове капітальне будівництво або придбання нових основних засобів).

Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонту основних засобів.

Повне відновлення у натуральній формі здійснюється «економічне відновлення» − відшкодування через систему амортизації.

Ремонт основних засобів на підприємстві обумовлений фі­зичним зносом основних засобів.

Ремонт основних засобів є необхідною умовою виробни­чого процесу. Від своєчасності та якості ремонту залежить ефективність використання основних виробничих засобів на підприємстві.

Поточний ремонт − здійснюється для забезпечення робо­ти основних виробничих засобів і полягає в усуненні окремих поломок основних засобів і заміні або поновленні їхніх окре­мих частин.

Середній ремонт провадиться для часткового поновлення основних засобів із заміною деталей, вузлів обмеженої номен­клатури, яка визначається технічною документацією.

Капітальний ремонт машин, устаткувань провадиться для відновлення їх виробничого ресурсу. При цьому здійснюється, зазвичай, повне розбирання машини або верстата, виявлення дефектів, контроль технічного стану, власне ремонт, складан­ня устаткування після ремонту, його регулювання та випро­бування.

Капітальний ремонт основних засобів може здійснюватись як підрядним, так і господарським способами. Залежно від цьо­го обирається і порядок фінансування ремонту.

При підрядному способі виконання капітального ремонту машин, устаткування, транспортних засобів на підставі договорів або нарядів-замовлень розрахунки з підрядником (ви­конавцем) здійснюються на підставі актів приймання цілком завершених ремонтом вузлів, агрегатів, машин тощо.

При господарському способі виконання капітального ре­монту об’єктів основних засобів розрахунки здійснюються, як правило, за елементами витрат (виплата заробітної плати ре­монтникам, оплата матеріалів, деталей, використовуваних за­пасних частин тощо).

Витрати на всі види ремонтів (поточний, середній, капі­тальний) об’єктів основних виробничих засобів протягом звіт­ного року підприємства можуть включати до валових витрат в розмірі щонайбільше 10 % сукупної балансової вартості груп основних засобів на початок звітного року. У таких самих роз­мірах зазначені витрати відносять до собівартості виробленої продукції.

Витрати на ремонти в межах встановлених обмежень мо­жуть включатись до собівартості двома методами:

• повного їх віднесення до собівартості в обсязі вартості фактично виконаних ремонтів за відповідний звітний пе­ріод;

• віднесення цих витрат до ремонтного фонду, створювано­го за рахунок собівартості продукції.

Витрати на ремонт основних невиробничих засобів покри­ваються за рахунок прибутку, що залишається в розпоряджен­ні підприємства.

Витрати на капітальний ремонт орендованих основних за­собів здійснюються за рахунок коштів орендаря, якщо це пе­редбачено договором оренди. У цьому разі відрахування на капітальний ремонт не повинні включатися до суми орендної плати. У разі виконання капітального ремонту орендованого майна орендодавцем витрати на такий ремонт включаються до орендної плати й оплачуються орендодавцем.

Стан і використання основних виробничих засобів є важ­ливим фактором підвищення ефективної діяльності підпри­ємства. Тому на підприємствах важливе значення має як сис­тематичне оцінювання стану основних засобів, так і аналіз ефективності їх використання.

Оцінка стану й ефективності використання основних засо­бів можна об’єднати в три групи, які характеризують:

• забезпечення підприємства основними засобами;

• стан основних засобів;

• ефективність використання основних засобів.

До показників, які характеризують забезпеченість під­приємства основними засобами, належать: фондоозброєність, фондомісткість, коефіцієнт реальної вартості основних вироб­ничих засобів у майні підприємства.

Питома вага вартості основних виробничих засобів у май­ні підприємства визначається як відношення вартості цих фон­дів (за вирахуванням їх зносу) до вартості майна підприємства. Це співвідношення (коефіцієнт) має бути не меншим 0,5.

Фондоозброєність − показник, що характеризує рівень за­безпеченості основними виробничими фондами промислово-виробничого персоналу підприємства.

Ф_о = Ф_ср / Ч, (8)

де Ф_ср − середньорічна вартість основних засобів; Ч − чисельність працівників.

Фондомісткість − показник, який характеризує рівень середньорічної вартості основних засобів на одиницю вартос­ті виробленої валової продукції.

Ф_м = Ф_ср / В_П (9)

де Ф_м − фондомісткість;

В_п − вартість виробленої продукції.

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства (К_м) визначається як відношення вартості осно­вних виробничих засобів (за вирахуванням суми їхнього зно­су) до вартості майна підприємства. Цей коефіцієнт має бути не меншим 0,5

К_м = Ф_{З /} М , (10)

де Ф_з − залишкова вартість основних засобів; М − вартість майна підприємства.

Стан основних засобів характеризують через такі коефі­цієнти: знос основних засобів; придатність; оновлення; вибут­тя основних засобів.

Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, яку списано на витрати виробництва в попередніх пе­ріодах. Коефіцієнт зносу визначається відношенням суми зно­су основних засобів до балансової вартості основних засобів.

К = З_о / Ф_к, (11)

де Кз − коефіцієнт зносу основних засобів;

З_о − сума зносу основних засобів;

Ф_к − балансова вартість основних засобів на кінець періоду.

Показник зносу основних засобів може визначатись також у відсотках на початок і на кінець звітного періоду і дає змогу оцінити стан основних засобів.

Коефіцієнт придатності основних засобів відображає частку основних засобів, придатну для експлуатації в процесі господарської діяльності.

К_п = 1 − К_З, (12)

де К_п − коефіцієнт придатності основних засобів.

Коефіцієнти оновлення основних засобів характеризує ін­тенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він пока­зує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.

К_о = Ф_вв / Ф_к, (13)

де К_о − коефіцієнт оновлення основних засобів;

Ф_в.в. − вартість введених основних засобів;

Ф_к − балансова вартість основних засобів на кінець періоду.

Коефіцієнт вибуття показує інтенсивність вибуття осно­вних засобів.

К_в = Ф_виб / Ф_П , (14)

де К_в − коефіцієнт вибуття основних засобів;

Ф_виб. − вартість виведених основних засобів;

Ф _п − балансова вартість основних засобів на початок пе­ріоду.

До показників, які характеризують ефективність вико­ристання основних засобів, належать: фондовіддача, рен­табельність основних засобів, сума прибутку на одну гривню основних засобів.

Фондовіддача основних засобів − показник, який відобра­жає обсяг валової (товарної) продукції у вартісному вираженні на одиницю (1 грн.) середньорічної вартості основних засобів, які беруть участь у виробництві цієї продукції. Цей показник характеризує ефективність використання основних засобів.

Ф_в =В_П / Ф_К, (15)

де Ф_в − фондовіддача;

В_п − вартість виробленої продукції за звітний період;

Ф_к − балансова вартість основних засобів на кінець періоду.

Рентабельність основних засобів − це відносний показ­ник, який характеризує рівень ефективності використання цих засобів.

Р_о.з.= П_З / Ф_К 100 % (16)

де Р_о.з − рентабельність основних засобів;

П_З − загальний прибуток за звітний період;

Ф_к − балансова вартість основних засобів на кінець періоду.

Абсолютним показником ефективності використання осно­вних засобів є сума прибутку на одну гривню основних засобів.

До показників ефективності використання основних засо­бів можна також віднести показник питомої ваги активної час­тини основних засобів у їх загальній сумі.