Тема №7. Кредитування підприємств План
Поняття та класифікація кредитів
Банківське кредитування підприємств
Порядок надання та погашення банківського кредиту
Небанківське кредитування підприємств
1. Поняття та класифікація кредитів
Кредит відображає економічні відносини, пов’язані з акумуляцією і планомірним використанням за допомогою перерозподілу установами банків тимчасово вільних грошових коштів на умовах повернення, оплати і з метою найефективнішого їх використання в народному господарстві.
Кредит − це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.
Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної.
Кредитні відносини виникають за будь-якої економічної чи фінансової операції, що пов’язана із заборгованістю одного з учасників такої операції. Поряд з об’єктивною основою існують специфічні причини виникнення і функціонування кредитних відносин, що пов’язані з необхідністю забезпечення безперервності процесу відновлення.
Форми кредиту тісно пов’язані з його структурою, сутністю кредитних відносин.
Залежно від руху позикової вартості виділяються дві основні форми кредиту: товарна і грошова (рис. 7.1.).
Рис. 7.1. Форми та види кредиту
У товарній формі виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу. Прикладом такої форми є комерційний кредит.
Сфера товарної форми кредиту значна, переважна його частина надається і погашається в грошовій формі. Грошовий кредит виступає, передусім, як банківський кредит. Кредитні відносини між банками і клієнтами виникають не тільки в разі одержання останніми кредиту, а й при розміщенні ними своїх грошових заощаджень у вигляді внесків на поточні і депозитні рахунки.
Залежно від організації кредитних відносин виділяють такі основні види кредиту: міжгосподарський (комерційний), банківський, лізинговий, споживчий і державний.
Міжгосподарський кредит (комерційний) – це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних ресурсів і характеризує кредитну угоду між кредитором та позичальником.
У цьому кредиті відбувається взаємодія кредитних відносин, що виникають між окремими підприємствами, організаціями, господарськими товариствами в процесі їхніх розрахункових взаємовідносин, а також між підприємствами, організаціями і господарськими товариствами, з одного боку, та органами галузевого управління – з іншого, в процесі їхніх фінансових взаємовідносин рис. 7.2.
Рис. 7.2. Характеристика учасників міжгосподарського (комерційного) кредиту та переваги його використання
Банківський кредит – це кредитні відносини, в яких однією із сторін (в ролі позичальника чи кредитора) виступає банк.
У практиці західних банків застосовується класифікація кредитів залежно від їхньої якісної характеристики:
а) найвищої якості;
б) задовільні;
в) маржинальний кредит;
г) критичний кредит;
ґ) збитковий кредит (що підлягає списанню).
Кредити розподіляють на стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні та безнадійні.
Варто зазначити, що в економічній літературі немає єдиної думки щодо кількості і складу ознак класифікації видів кредиту.
Лізинг – це кредит, який надається в товарній формі лізингодавцем лізингоодержувачеві. Суб’єктами кредитних відносин тут виступають: у ролі кредитора – лізингодавець, позичальник – лізингоодержувач.
Лізинговий кредит – це відносини між незалежними особами з приводу передачі в оренду майна, а також фінансування набуття рухомого і нерухомого майна на певний строк. Лізинг належить до однієї з форм товарного кредиту, що стала в країнах з ринковою економікою провідною формою оновлення основного капіталу.
Споживчий кредит характеризує відносини між кредитором і позичальником з приводу фінансування кінцевого споживання. Призначення споживчого кредиту – задовольняти споживчі потреби широких верств населення. Видача споживчого кредиту населенню, з одного боку, збільшує його поточний платоспроможний попит, підвищує життєвий рівень, а з іншого – прискорює реалізацію товарних запасів та надання послуг.
Державний кредит – сукупність кредитних відносин, у яких здебільшого позичальником є держава, а кредиторами – юридичні або фізичні особи. Призначенням державного кредиту є мобілізація державою коштів для фінансування державних видатків, особливо коли державний бюджет дефіцитний, а також для регулювання економіки.
Державний кредит виступає в різних формах, до яких належать товарні й державні позики, знаряддям яких є цінні папери (облігації, казначейські зобов’язання тощо). Державні цінні папери можуть випускатися як урядом, так і місцевими органами влади, а зобов’язання щодо розповсюджених цінних паперів є складовою частиною державного боргу.
Мета державного кредиту – погашення дефіциту державного бюджету.
Суб’єктами державного кредиту є кредитори – юридичні та фізичні особи, інші держави; позичальник – держава.
Класифікація державних кредитів.
1. За правовим оформленням: – державні кредити, які надаються на основі угод; – кредити, забезпечені випуском ЦП. 2. За характером використання цінних паперів: – ринкові позики; – неринкові позики; – спеціальні позики. 3. Залежно від строку погашення: – короткострокові кредити (до 1 року); – середньострокові кредити (до 5 років); – довгострокові кредити (понад 5 років). |
4. За методом розміщення: – добровільні державні кредити; – примусові державні кредити; 5. Залежно від розміщення позик: – внутрішні – зовнішні позики 6. За правом емісії: – державні позики; – місцеві позики.
|
Міжнародний кредит – це рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин. Це кредитні відносини між державами, фінансово-кредитними установами і фірмами різних країн.
Мета міжнародного кредиту – фінансування міжнародної торгівлі, інвестиційних проектів, регулювання платіжних балансів тощо.
Суб’єкти міжнародного кредиту – державні структури, банки, міжнародні та регіональні фінансові організації, юридичні та фізичні особи. Серед міжнародних кредитних організацій центральне місце посідають МВФ – Міжнародний валютний фонд, МБРР – Міжнародний банк реконструкції та розвитку, ЄБРР – Європейський банк реконструкції і розвитку.
Найповніше суть категорії кредит проявляється у функціях, що він виконує. Сучасні економісти відзначають три його основні функції (рис. 7.3.).
Рис. 7.3. Функції кредиту
Перерозподільна функція кредиту полягає у перерозподілі за допомогою кредиту грошових капіталів між різними суб`єктами народного господарства на засідках повернення та платності. Ця функція проявляється як в процесі мобілізації тимчасово вільних грошових коштів суб`єктів господарювання, так і у процесі їх розміщення на ринку позичкового капіталу. Таким чином, за допомогою цієї функції відбувається своєрідне зосередження позичкового капіталу у найпріоритетніших сферах економічної діяльності.
Емісійна функція кредиту полягає у можливості створення за рахунок кредиту додаткових засобів платежу. Особливого значення дана функція отримала при переході від використання реальних гроша до введенню кредитних засобів обігу. Будь-яка емісія гроша в обіг є результатом кредитної операції. Видача позики збільшує масу гроша в обігу, погашення кредиту її зменшує. Отже, в наслідок вмілого використання кредиту у рамках цієї функції, уряд отримує ефективний інструмент регулювання економіки.
Контрольна функція кредиту полягає в тому, що в процесі кредитування забезпечується контроль за дотриманням розумів та принципів кредиту з боку суб`єктів кредитної догоди. Отже, кредит значно посилює контрольні процеси у народному господарстві, підвищує ефективність використання коштів, стимулює процес розширеного відтворення.