3. Фінансовий план підприємства та порядок його складання

В ринкових умовах немає єдиних вимог щодо змісту, форм та видів фінансових планів, які розробляють підприємства. Тому на кожному з них можуть бути свої особливості у фінан­совому плануванні.

Фінансовий план − це найважливіший елемент бізнес-пла­ну, який складається як для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів, так і для управління поточною та стратегіч­ною фінансовою діяльністю.

Складання фінансового плану може відбуватися в три етапи:

1. Аналіз очікуваного виконання фінансового плану поточно­го року.

2. Розгляд та вивчення виробничих, маркетингових показни­ків, на підставі яких розраховуватимуться планові фінансо­ві показники.

3. Розробка проекту фінансового плану.

До найбільш поширених видів фінансових планів належать:

• прогноз (план) фінансових результатів;

• баланс доходів і витрат;

• план грошових потоків

• платіжний календар.

При розробці перших двох видів планів використовується прямо пропорційна залежність майже всіх змінних витрат та більшої частини поточних активів і поточних зобов’язань від виручки.

Прогноз (план) фінансових результатів базується на прогнозі виручки від продукції, послуг, доходів від позареалізаційних операцій, сум витрат на виробництво і реалізацію продукції, витрат на позареалізаційні операції та загальногосподарських витрат.

Важливим моментом фінансового прогнозування є визна­чення тенденцій зміни витрат по підприємству залежно від змін обсягів виробництва. Одночасно проводиться прогнозний аналіз прибутку з метою визначення беззбиткового обсягу ви­робництва і продажу, встановлення бажаного обсягу прибутку, запасу фінансової стійкості. Підприємство може мати декілька варіантів плану фінансових результатів, які будуть орієнтовані на зміну ситуації.

Плановий баланс розробляється з метою виявлення змін у структурі активів і капіталу. Таким чином можна оцінити платоспроможність, фінансову стійкість підприємства в перспек­тиві. Оскільки плановий баланс відображає фінансовий стан на кінець планового періоду, то в разі отримання незадовільних показників необхідно коригувати бізнес-план загалом. Цей процес буде тривати доти, доки не буде досягнуто очікуваного результату.

Отже, плановий баланс − це важливий документ, який фік­сує якість всієї попередньої планової роботи.

Перелік статей балансу може тією чи іншою мірою деталі­зувати форму балансу. Це залежить від особливостей діяльності й зацікавленості підприємств.

Фінансовий план у формі балансу доходів і витрат най­більш поширений у плановій практиці.

Основне завдання цього плану − визначити всі доходи і надходження коштів та всі витрати і відрахування. А потім на цій основі визначається або дефіцит фінансових ресурсів, або їх надлишок. У першому випадку підприємство розробляє за­ходи щодо пошуку джерел фінансування, а в другому − поповнює резерви.

До балансу доходів і витрат розробляється допоміжний до­кумент − перевірочна таблиця.

У типовій фірмі розробляється багато видів бюджетів, які можна об’єднати в чотири основні групи:

1. кошторис доходів і витрат;

2. кошторис капітальних витрат;

3. касовий бюджет;

4. балансовий кошторис.

Кошторис доходів і витрат відображає заплановані доходи й експлуатаційні та інші витрати. Останні можуть бути дуже різноманітними і залежать від принципів класифікації витрат. Кошторис доходів і витрат, на відміну від балансу доходів і ви­трат, включає доходи від реалізації продукції та інші доходи і передбачає покриття всіх витрат, пов’язаних з виробництвом продукції та іншими операціями.

Кошторис капітальних витрат відображає капітальні ви­трати на реконструкцію і розвиток, машини й обладнання, на поповнення товарно-матеріальних запасів тощо. Як в довго­строковому, так і в короткостроковому плануванні такі кошто­риси регламентують напрями використання інвестиції.

Касовий бюджет − це прогноз надходження грошових ко­штів, з якими зіставляють фактичні грошові операції. Анало­гом касового бюджету у нас є план грошових потоків та пла­тіжний календар.

Бюджет фірми є засобом контролю над майбутніми опе­раціями, оскільки керівники мають можливість порівнювати фактичні результати діяльності з нормативами, які були вста­новлені у бюджеті.