III. Шведський період війни (1630-1635).

Із затвердженням Габсбургів у Пів-нічній Німеччині не могли погодитись Франція, Англія і Швеція. Перемога Габсбургів була невигідною і Мос-ковській державі, яка готувалася до війни з Польщею за Смоленськ.

Швеція у той час прагнула перетво-рити Балтійське море у своє «внут-рішнє озеро». Вона одержала від Фран-ції гроші й послала в Німеччину вій-ська. На півночі Німеччини (у Поме-ранії) висадилась невелика, але дуже боєздатна шведська армія на чолі з ви-датним полководцем королем Швеції Густавом-Адольфом.

Армія Густава-Адольфа була націо-нальне однорідною, її ядро складало-ся з вільних селян-земляків, власників державних земель, зобов'язаних вій-ськовою службою королю. Густав-Адольф переконав своє військо, що воно бореться за свободу Швеції й істинну віру. Армія виконувала суво-рий наказ короля - «Не грабувати!» -і це забезпечувало їй підтримку серед населення.

У 1631 р. Густав-Адольф наніс ни-щівну поразку армії Католицької ліги неподалік Лейпцига, а наступного року поблизу Аугсбурга розбив ім-перські війська, зайнявши столицю Баварії Мюнхен. Фердінанду II і като-ликам загрожував повний розгром. Вони знову звернулись за допомогою до Валленштейна.

Валленштейн швидко створив армію найманців, у якій увів військові новин-ки шведів. Шведське військо дуже змінилось. Втративши у боях велику частину основного (шведського) скла-ду і поповнившись найманцями, воно тепер грабувало населення. Та незва-

жаючи на це, військо у листопаді 1632 р. неподалік Лютцена швидко розгро-мило армію Валленштейна. Але у кро-вопролитній битві загинув Густав-Адольф, що прискорило втрату шведа-ми їхньої позиції в Німеччині.

Протестантські князі тепер були го-тові до примирення з Габсбургами. Використовуючи їхні настрої, Валлен-штейн розпочав переговори з Фран-цією, Швецією і Саксонією. Дізнав-шись про це, Фердінанд II усунув Вал-ленштейна від командування. На початку 1634 р. він був убитий офіце-рами-змовниками.

Восени 1634 р. 25-тисячна шведська армія була розбита 40-тисячним ім-перським військом. Імперські та іс-панські війська спустошили землі про-тестантських князів у Західній Німеч-чині, і ті почали шукати примирення з імператором. Становище знову змі-нилось на користь Габсбургів. Тепер тільки відкрите втручання Франції мог-ло вплинути на події, що розгорілись.

IV. Франко-шведський період війни (1635-1648).

Швеція, уклавши мир з Польщею, у союзі з Францією розпочала війну в Німеччині. Водночас французька армія у союзі з Голландією вела війну з Іспанією. У Німеччині шведсько-французькі та імперсько-іспанські війська займалися в основному погра-буванням населення, яке вело безпе-рервну нищівну партизанську війну проти мародерських загонів обох вою-ючих сторін. Військова перевага по-вільно схилялася на бік Франції та Швеції. Виникла можливість розділу між ними Німеччини. Однак коли габсбурзько-католицький табір, зазна-вав поразки, французький уряд по-спіхом уклав мир. До цього його зму-сили успіхи Англійської революції (почалась у 1640 р.) і загострення ста-новища у самій Франції.

Умови миру, який уклали у 1648 р. у Вестфалії, були основані на взаємних поступках. Швеція одержа-ла Померанію і величезну грошову виплату. Вона контролювала гирла ве-ликих річок - Везери, Ельби й Оде-ру. Шведські королі як власники По-меранії, тобто як князі Німеччини, могли втручатись в імперські справи.

Франції відійшла частина Ельзасу та Лотарингії. Була визнана повна не-залежність Голландії і Швейцарії. За рахунок дрібних князівств значно збільшили свої володіння деякі німець-кі держави (Бранденбург, Саксонія, Баварія).

Вестфальський мир закріпив полі-тичну роздробленість Німеччини. «Священна Римська імперія» формаль-но залишалась союзом держав на чолі з монархом, який обирався, і постій-ним рейхстагом. Але фактично князі та інші володарі залишились суверен-ними (незалежними) панами.

Кальвінізм, поряд з лютеранством і католицизмом, став офіційно визна-ною релігією. Війна Іспанії з Францією тривала.

Війна, що розпочалася з конфлікту в Чехії, поступово втягнула у свою орбі-ту декілька держав. Вестфальський мир підбив підсумки не тільки періо-ду 1618-1648 pp., а й цілої епохи протиборства реформаційних сил та їхніх противників.

Війна принесла величезні розорен-ня Німеччині і країнам, що входили в імперію Габсбургів. Населення бага-тьох районів Північно-Східної та Пів-денно-Західної Німеччини скороти-лось майже вдвічі, а в деяких містах - аж у 10 разів! У Чехії із 2,5 млн на-селення (1618) до середини XVII ст.

залишилось лише 700 тис. чоловік. Було розорено багато міст, зникли сотні сіл. Величезні площі земель за-росли лісом. Надовго були виведені з ладу саксонські й чеські рудники. Значних втрат зазнали торгівля, про-мисловість, культура. Це відобрази-лось на взаємовідносинах європейсь-ких держав у період після Вестфальського миру.