18. Тридцятилітня війна

І. Чеський період війни (1618-1624).

Обраний чеським сеймом новий уряд, позбавивши імператора Ферді-нанда II влади над Чехією, вигнав з неї єзуїтів. Чеські війська і союзні їм угор-ці, завдавши поразки армії Габсбургів, дійшли до передмістя Відня.

Імператор Фердінанд II Габсбург уклав угоду з Католицькою лігою; йому також пообіцяв допомогти поль-ський король. Крім того, він одержав допомогу грішми від папи римського. У листопаді 1620 р. об'єднані сили Фердінанда II і Католицької ліги у битві біля Білої Гори поблизу Праги розгромили чеське військо. Чехія поз-булась незалежності. У країну хлинув потік єзуїтів. Інквізиція витіснила із

країни всіх протестантів (в основному -ремісників і торгівців). Землі страче-них і вигнаних чеських дворян були продані католикам.

Війська Католицької ліги пішли у Північну Німеччину, грабуючи там об-ласті і відновлюючи католицьку віру.

ІІ. Датський період війни (1625-1629). Альбрехт Валленштейн.

Перемога Габсбургів викликала за-непокоєння в Англії, Голландії, Данії, Швеції. Першим виступив датський король Кристіан IV, сміливий, енер-гійний, добре обізнаний на військово-морській справі. Одержавши грошову допомогу від Голландії та Англії, він скерував найману армію проти Като-лицької ліги. Підтриманий протестан-тами Німеччини, наступ був успішним. Фердінанд II вирішив створити влас-ну армію, незалежну від Католицької ліги, і прийняв план, який запропону-вав йому Альбрехт Валленштейн (1583-1634).

А.Валленштейн - чеський дворянин, який замолоду змінив протестантську віру на католицьку. Він відзначився у війнах з венеціанцями, угорцями й тур-ками.

Два вдалих одруження дали мож-ливість йому стати багатим. Після бит-ви біля Білої Гори (1620) вік скупив за безцінь (1/10 вартості) стільки земель, що став найбагатшою людиною Чехії (120 тис. га землі).

Ставши радником Фердінанда II, Валленштейн запропонував йому план створення великого найманого війська. Основні положення плану полягали в тому, що армія найманців повинна була утримуватись за рахунок завойованих територій. Виявивши себе чудовим організатором, Валленштейн за корот-кий строк створив 30-тисячну армію найманців, яка невдовзі виросла до 100 тис. чоловік.

В армію набирали солдатів і офіцерів будь-якої національності. Серед них були й протестанти. За службу плати-ли багато грошей і, головне, регуляр-но, що було на той час рідкістю. Дис-ципліна у війську була суворою. Вели-ка увага приділялась вивченню вій-ськової справи.

У своїх володіннях Валленштейн налагодив випуск зброї, у тому числі й гармат, різного армійського споряд-ження. Затрати швидко компенсував за рахунок величезної воєнної здобичі. «Війна годує війну», - таке було пра-вило Валленштейна.

Спустошивши одну територію, його армія переходила на іншу. Просуваю-чись на північ, вона поповнювалась зажерливими до грабежів бандами найманців.

Валленштейн виявив себе і як видат-ний полководець. Разом з армією Ка-толицької ліги він наніс декілька ни-щівних ударів датчанам і військам про-тестантських князів. Валленштейн став господарем Північної Німеччини. Вдершись у Данію і погрожуючи її сто-лиці Копенгагену, він змусив Кристіа-на IV, який втік на острів, просити

миру. Данія зобов'язалася не втруча-тись у німецькі справи.

Валленштейн одержав у нагороду гер-цогство Макленбурзьке і новий титул -«Генерал Балтійського та Океаніч-ного морів». Він розпочав будівницт-во власного флоту, очевидно, вирішив-ши втрутитись у боротьбу за пануван-ня над Балтикою. Однак під тиском вождів Католицької ліги, незадоволе-них успіхами Валленштейна, Ферді-нанд II відправив його у відставку.