4. Товар і його властивості

Товар  за виключенням природних ресурсів це продукт праці призначений для продажу, що втілює в собі витрати ресурсів здійснені для його виробництва, здатен задовольняти особисту чи виробничу потребу та наявний в обмеженій кількості, тобто наявний в обсягах менших, ніж існуюча або потенційна потреба в ньому.

Властивості товару:

1. обумовлена його здатністю задовольняти потребу  споживча вартість, яка залежить від сукупності його механічних, фізичних, хімічних та естетичних властивостей;

Зі споживчою вартістю товару пов‘язана і за деякими науковими школами замінює її категорія корисності.

2. Щодо продуктів виробництва – втілення витрат ресурсів (втілює альтернативні можливості використання витрачених ресурсів від яких відмовились виробивши товар)

3. Мінова вартість  кількісна пропорція в яких товар може обмінюватись на інші товари (виникає в сфері обміну) і є синтетичною характеристикою товару, оскільки залежить як від об‘єктивних чинників  властивостей товару, сформованих в процесі його виробництва  обсягів витрат на його виготовлення і споживчих властивостей (фізико-хімічних характеристик) та суб‘єктивних чинників  індивідуальних потреб і уподобань споживачів, їхньої індивідуальної особистісної системи цінностей.

4. Рідкісність

4.1 Теорії вартості

Ми будемо розглядати вартість в межах трьох теоретичних концепцій.

З точки зору трудової теорії вартості.

Вартість  економічна категорія, яка виражає уречевлену в товарах та послугах суспільно необхідну працю й економічні відносини між суб‘єктами господарської діяльності, що пов‘язані суспільним поділом праці й обміном товарами та послугами. Визначається вартість товару суспільно необхідними витратами робочого часу, тобто витратами живої праці в суспільно нормальних (поширених в суспільстві, типових, середніх за ефективністю) умовах виробництва. Термін жива праця пов‘язаний з тим, що прибічники трудової теорії вартості вважали працю не лише головним, а єдиним фактором виробництва: матеріальні умови виробництва, як результати праці витраченої на їхнє виробництво, як втілення витрат минулої праці вони називали «уречевленою» працею, а працю, що витрачається безпосередньо на виготовлення продукту – «живою» працею.

Суб‘єктивно-психологічна теорія вартості

Обмінні співвідношення відбивають в першу чергу, суб‘єктивну оцінку цінності блага для певного споживача. В основі цієї оцінки – корисність блага як здатність задовольняти потребу. Але сама корисність не може управляти цінністю, оскільки дуже корисні блага наявні у великих обсягах є менш цінними ніж менш корисні але більш рідкісні (парадокс води і діамантів). Отже цінність визначається граничною корисністю останньої одиниці з досяжного для споживача запасу споживчого блага. А рідкісність блага є вирішальним чинником його цінності. До речі, виробництво не ігнорується, а розглядається як чинник рідкості – блага які вимагають більших витрат ресурсів виробляються в менших обсягах, отже стають більш рідкісними, а значить – мають більшу граничну корисність, що значить – цінність блага.

Неокласична теорія вартості

По-перше, не лише витрати праці, а й всіх інших ресурсів впливають на цінність блага, тобто всі виробничі витрати формують ціну пропозиції, виражаючи доходи, які необхідно забезпечити власникам виробничих ресурсів, щоб залучити їх до виробництва. З боку попиту (формуючи ціну попиту) на економічну цінність блага впливає суб‘єктивна оцінка споживачем цінності товару, отже і корисність та рідкісність також впливають на цінність. Взаємодія витрат виробництва і суб‘єктивної оцінки відбувається через взаємодію попиту і пропозиції. Ціна пропозиції відбиває виробничі витрати – чим більших витрат ресурсів вимагає виробництво блага тим більшою буде ціна пропозиції. Для моделювання пропозиції виходять з того, що граничні витрати зростають із збільшенням обсягів виробництва (графік пропозиції як відображення граничних витрат на кожну одиницю продукції). Суб‘єктивна оцінка споживачем і гранична корисність виявляється через ціну попиту. Для моделювання її впливу використовують графік попиту (графік попиту, як відображення граничної корисності кожної одиниці продукції і його спадний характер як прояв закону спадної граничної корисності). Відповідно, якщо мінімальна ціна пропозиції менше максимальної ціни попиту, існує точка рівноваги, де і гранична вигода споживача і граничні витрати виробництва додаткової одиниці блага рівні між собою і дорівнюють ціні. Відповідно, ця ціна є рівноважною – забезпечує рівність обсягів попиту обсягам пропозиції. Ця ціна і визначає цінність блага для суспільства. В короткостроковому періоді ця рівноважна ціна більше визначається ціною попиту, а в довгостроковому – ціною пропозиції.

Для узагальнення – Таблиця.

Ознака	Трудова теорія вартості	Теорія граничної корисності	Неокласична теорія
Сфера формування вартості	Виробництво	Споживання	Обмін,
Джерело вартості	Жива абстрактна праця	Корисність продукту	Від пропозиції природну ціну (вартість) формують витрати виробництва, від попиту ціну формує гранична корисність продукту. Механізм втілення їх впливу – через взаємодію попиту і пропозиції із домінуванням пропозиції в довгостроковому періоді та попиту в короткостроковому періоді.
Визначення вартості	Суспільно необхідні витрати праці (робочого часу)	Гранична корисність останньої одиниці товару, тобто гранична корисність останньої (найменш важливої) одиниці з досяжного для споживачів набору блага;	Рівність граничних витрат і граничної корисності яка досягається в умовах рівності обсягів попиту і пропозиції на ринку досконалої конкуренції (Ціна рівноваги, тобто ціна, за якої обсяг попиту дорівнює обсягам пропозиції);
Чинники вартості	Продуктивність та інтенсивність праці	Рідкісність блага та інтенсивність потреби	Нецінові чинники попиту і пропозиції; витрати виробництва (рідкість та продуктивна сила ресурсів) та гранична корисність продукту (рідкість блага та інтенсивність потреби)